Журналісти-розслідувачі, які ще вчора вивертали навиворіт секрети влади, тепер грають у гру «в сєкрєтікі»
Дозволю собі ще раз висловитися про закриту зустріч журналістів з Зеленським. Бо це надто серйозно
Так, формат оффрекорд і чатем хаус — це усталена практика для розʼяснення позиції, обміну думками, побудови довірливих взаємин.
Але не у випадку, коли мова йде про суспільно значиму інформацію і коли суспільству про мотиви своїх дій влада не сказала ані слова.
Відсутність внятної комунікації з народом ще більше підриває довіру і руйнує єдність.
Журналісти, які були присутні на зустрічі і не закликали Зеленського провести відкритий брифінг для всіх, а не обраних ЗМІ, аби пояснити суспільству і світу свої кадрові рішення, мають усвідомити, що під удар ставиться їх незалежність. У виборі між Банковою і корпоративною єдністю — вони обрали елітарність…
Банкова дуже цинічно обнуляє незалежну журналістику. Бо це виглядає як допуск до ексклюзивної інформації в обмін на лояльність і мораторій на критику ОП. До речі, я й не чула з вуст допущених журналістів жодного слова про шкідливість марафону, авторитарні тенденції і т.д.
Найдивніше, коли в закритих зустрічах беруть участь журналісти — розслідувачі, які ще вчора вивертали навиворіт всі секрети влади. А тепер вони грають у гру «в сєкрєтікі».
Від себе додам, що Зеленський — перший президент, який не спілкується з Парламентом. Ми не знаємо його думки, наприклад, про законопроєкт щодо мобілізації. Як голосувати за мобілізацію, якщо не знаєш позицію Верховного? Ми не розуміємо мотивів його дій. Й вже навіть західні партнери вголос говорять про важливість діалогу між більшістю і меншістю. Я б сказала, між владою і суспільством. Й журналісти тут мають бути посередниками, а не грати в рольові ігри влади.
Професійна етика вимагає, аби журналісти звернулися із закликом до президента провести пресконференцію для всіх ЗМІ. Інакше ніякої незалежної журналістики в Україні вже немає, є марафон і ті, кому ОП дозволила «бути незалежними», такий собі російський аналог «Дождя».
