Ядерний шантаж путіна, на жаль, досі працює…

Напередодні саміту Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг натякнув, про що домовилися країни-партне­ри і що саме запишуть у підсумковій декларації. За його словами, буде розроблено «багаторічну програму під­тримки, щоб українські збройні сили були повністю суміс­ними зі збройними силами НАТО». Йдеться про гарантії безпеки України, зокрема про військову допомогу на час, поки наша країна не вступить у НАТО. Тобто про формат військової підтримки, яку, наприклад, отримує Ізраїль.

Буде також посилено політичні зв’язки між нашою кра­їною і цим військово-політичним блоком — шляхом ство­рення Ради «Україна — НАТО». «Це буде новий орган, у рам­ках якого будемо зустрічатися як рівні — Україна і союзники з НАТО», — заявив Генсек Альянсу.

Третя важлива позиція: на шляху України до НАТО при­беруть так званий випробувальний термін — обов’язкову для всіх кандидатів вимогу пройти через виконання Плану дій щодо членства (ПДЧ). І це наблизить нас до членства у НАТО, прибере ще один бар’єр. У декларації буде пропи­сано «позитивний і сильний меседж» щодо шляху України в Альянс, сказав Столтенберг.

Багато що для безпеки України повинна дати і особиста зустріч президента Володимира Зеленського із президен­том США Джозефом Байденом. Бо як це не парадоксаль­но, але саме наш головний союзник — Америка — зараз ви­ступає проти повноцінного членства України у НАТО. Хоча раніше, до повномасштабної війни, зокрема 2008 року, на знаковому саміті НАТО у Бухаресті, США, на відміну від більшості європейських країн-членів Альянсу, були за вступ України. Але агресія ядерної країни проти неядерної України наразі змінила позицію Америки.

З одного боку, це виглядає щонайменше дивно і прикро, але, з іншого, ми не повинні забувати, що наші союзники насамперед керуються інтересами своїх країн. Байден ро­зуміє, що в разі вступу України у НАТО саме Америка, як один із головних «стовпів» Альянсу, нестиме найбільшу від­повідальність і найбільший тягар щодо подальших воєнних дій. Америка не хоче за нас воювати. Ба більше! Як ядерна країна Америка чи не найбільше боїться прямої ядерної су­тички з неадекватною росією. Такі загрози лякають і Білий дім, і пересічних жителів США… Відтак мусимо констату­вати, що ядерний шантаж путіна, на жаль, досі ефективно працює.

Крім того, треба зважати й на електоральну ситуацію у США напередодні президентських виборів. Обережна позиція США значною мірою пов’язана з внутрішніми по­літичними розкладами та з позицією головного потенцій­ного конкурента Байдена на виборах — популіста Дональда Трампа. Нагадаю, Трамп не раз заявляв, що припинити ві­йну в Україні можна у простий спосіб — просто «перестати стріляти», точніше, перестати давати Україні зброю. Мов­ляв, він би так і зробив та зробить, якщо переможе на ви­борах. Іншими словами, це зрадницький спосіб примусити Україну до капітуляції, хоча, звісно, таких визначень Трамп не вживатиме. Відтак Байден мимоволі мусить зважати на «миротворчу» позицію потенційного конкурента. Бо, попри те, що більшість американців підтримує Україну, ніхто не хоче війни, всі так чи інакше за мир у всьому світі…

Отже, яке б рішення не було ухвалено і озвучено на са­міті, нам своє робити. Очевидно одне — за нас ніхто вмира­ти не збирається. Але це ми знали і до саміту. Тому можемо робити єдино можливий висновок, який вже не раз озвучу­вав генерал Залужний: нам потрібно якомога більше зброї! А вже як нею «гасити» ворога, ми і без саміту НАТО зна­ємо…