Ядерний шантаж путіна, на жаль, досі працює…
Коли ви читаєте ці рядки, швидше за все, вже відомо про рішення липневого саміту НАТО, який 11−12 липня скликано у столиці Литви Вільнюсі. Цей безпековий форум однозначно пройшов під знаком України — держави, яка не є членом Північноатлантичного альянсу, але дуже прагне ним стати. І, очевидно, таки стане! Звісно, не зараз, коли триває гостра фаза війни з росією, але у найближчому майбутньому — сто відсотків
Напередодні саміту Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг натякнув, про що домовилися країни-партнери і що саме запишуть у підсумковій декларації. За його словами, буде розроблено «багаторічну програму підтримки, щоб українські збройні сили були повністю сумісними зі збройними силами НАТО». Йдеться про гарантії безпеки України, зокрема про військову допомогу на час, поки наша країна не вступить у НАТО. Тобто про формат військової підтримки, яку, наприклад, отримує Ізраїль.
Буде також посилено політичні зв’язки між нашою країною і цим військово-політичним блоком — шляхом створення Ради «Україна — НАТО». «Це буде новий орган, у рамках якого будемо зустрічатися як рівні — Україна і союзники з НАТО», — заявив Генсек Альянсу.
Третя важлива позиція: на шляху України до НАТО приберуть так званий випробувальний термін — обов’язкову для всіх кандидатів вимогу пройти через виконання Плану дій щодо членства (ПДЧ). І це наблизить нас до членства у НАТО, прибере ще один бар’єр. У декларації буде прописано «позитивний і сильний меседж» щодо шляху України в Альянс, сказав Столтенберг.
Багато що для безпеки України повинна дати і особиста зустріч президента Володимира Зеленського із президентом США Джозефом Байденом. Бо як це не парадоксально, але саме наш головний союзник — Америка — зараз виступає проти повноцінного членства України у НАТО. Хоча раніше, до повномасштабної війни, зокрема 2008 року, на знаковому саміті НАТО у Бухаресті, США, на відміну від більшості європейських країн-членів Альянсу, були за вступ України. Але агресія ядерної країни проти неядерної України наразі змінила позицію Америки.
З одного боку, це виглядає щонайменше дивно і прикро, але, з іншого, ми не повинні забувати, що наші союзники насамперед керуються інтересами своїх країн. Байден розуміє, що в разі вступу України у НАТО саме Америка, як один із головних «стовпів» Альянсу, нестиме найбільшу відповідальність і найбільший тягар щодо подальших воєнних дій. Америка не хоче за нас воювати. Ба більше! Як ядерна країна Америка чи не найбільше боїться прямої ядерної сутички з неадекватною росією. Такі загрози лякають і Білий дім, і пересічних жителів США… Відтак мусимо констатувати, що ядерний шантаж путіна, на жаль, досі ефективно працює.
Крім того, треба зважати й на електоральну ситуацію у США напередодні президентських виборів. Обережна позиція США значною мірою пов’язана з внутрішніми політичними розкладами та з позицією головного потенційного конкурента Байдена на виборах — популіста Дональда Трампа. Нагадаю, Трамп не раз заявляв, що припинити війну в Україні можна у простий спосіб — просто «перестати стріляти», точніше, перестати давати Україні зброю. Мовляв, він би так і зробив та зробить, якщо переможе на виборах. Іншими словами, це зрадницький спосіб примусити Україну до капітуляції, хоча, звісно, таких визначень Трамп не вживатиме. Відтак Байден мимоволі мусить зважати на «миротворчу» позицію потенційного конкурента. Бо, попри те, що більшість американців підтримує Україну, ніхто не хоче війни, всі так чи інакше за мир у всьому світі…
Отже, яке б рішення не було ухвалено і озвучено на саміті, нам своє робити. Очевидно одне — за нас ніхто вмирати не збирається. Але це ми знали і до саміту. Тому можемо робити єдино можливий висновок, який вже не раз озвучував генерал Залужний: нам потрібно якомога більше зброї! А вже як нею «гасити» ворога, ми і без саміту НАТО знаємо…
