Погрози Пригожина Шойгу та Герасимову. Чи справді він розпочав президентську кампанію?
Але є одне маленьке «але»
1. Справді, Пригожин розпочав президентську кампанію. Але є одне маленьке «але»: він не знає, що він розпочав цю кампанію. Поки все це в «уяві» його опонентів.
2. Досі Пригожин не був (і зараз не є) опозицією до путіна. Він робив і робить все, що йому не забороняє влада. Але, на відміну від інших політичних гравців, він має дві переваги: говорить правду (правда, як ви всі розумієте, поняття відносне) і щось реально робить, а не лише триндить. Але повторюся: він не є опозиціонером.
3. Протягом останніх тижнів намітилося певне перемир‘я між Пригожиним і армійським керівництвом. Нинішній зрив цього перемир‘я пов‘язаний з двома речами: у Пригожина починають частково закінчуватися люди, і він починає потихеньку готуватися до згортання активностей на Донбасі (піти без перемоги не можна, тому мають бути винні). Друга причина: є підозри, що йому не дають можливості вклинитись в воєнний конфлікт в Судані (там він підтримував керівника сил спецпризначень, а Кремль підтримує чинну владу). Хоча це питання потребує окремого, більш глибокого, дослідження, зважаючи на те, що Судан може стати новою найгарячішою точкою Африки з загрозою перекидання конфлікту на сусідні території.
Отже, яка ціль Пригожина на цьому етапі?
1. Він хоче красиво і без політичних втрат отримати можливість вийти з війни на Донбасі. Відео з трупами — це не про цих людей (він безжально посилає на смерть сотню таких мужиків щодня). Це про його політичне майбутнє. Інший варіант — залишитися на Донбасі, але отримати доступ до людського ресурсу тюрем.
2. Він поки взагалі не мислить категорією президентських виборів в рф, як би нам цього не хотілося. Для нього зараз важливо зберегти високий рівень довіри російського суспільства і, паралельно, зберегти впливи в Африці. Навколо нього вибудовуються нові і ворожі до нього приватні воєнні кампанії, які хочуть зайняти його місце під африканським сонцем.
Саме ці дві речі становлять його порядок денний сьогодні. Що буде далі і чи реально в нього з‘являться політичні амбіції більш високого рівня, сказати дуже складно. Хоча спекуляції на цю тему вигідні всім, хто сьогодні воює з Пригожиним. Він справді став занадто великим, щоб на нього не зважати. Але все ще достатньо малий, щоб стати самостійним гравцем. Саме тому він поки боїться навіть подумати, що можна піти в опозицію до путіна. Опозиціонером він стане тільки тоді, коли йому особисто загрожуватиме фізична смерть.
