Як Україна зруйнувала план Великого Сі до світової гегемонії

А як усе добре для Сі Цзіньпіна розпочиналось? Згадаймо.

Нарешті, 45-м президентом США став Дональд Трамп, який почав активно просувати зміни в геополітичній політиці США — значно більшу увагу він планував зосередити на внутрішніх проблемах і значно зменшити участь країни в міжнародних справах. Тобто Дональд Трамп обрав державною політикою процес поступового відходу від домінування США в міжнародних справах, як світового лідера.

З перших днів проголошення Дональдом Трампом цієї нової політики США, стало зрозуміло, що світ почне дуже активними темпами рухатись до геополітичних змін, адже відхід США від свого лідерства у світі, яке до Трампа, формувалось багатьма поколіннями американського народу і його влади, обов’язково призведе до тектонічних зсувів у міжнародному житті та істотно вплине на подальшу долю людства. Спочатку деякі аналітики вважали, що такий курс Трампа пов’язаний з тим, щоб сподобатись американським виборцям, адже лозунг «Америка для американців"не міг не подобатись американцям. Трамп вимагав значно обмежити будь-які витрати, в тому числі й військові, і безпекові, які були закладені в американський бюджет, за межами своєї країни, зокрема на фінансування НАТО.

Але після того, як стало зрозумілим, що за цими заявами Дональда Трампа сховано його бажання підіграти своєму другу владіміру путіну, стало зрозуміло, що світ знаходиться на межі глибоких потрясінь.

Президент росії путін, отримавши такого собі неформального союзника, почав все більше і більше загострювати міжнародну політику, а його риторика ставала агресивнішою. Не можна виключати, що між Дональдом Трампом і путіним відбулись якісь домовленості, що стосувались інтересів путіна щодо сусідів росії і взагалі усього європейського континенту. Саме тому Дональд Трамп почав активну політику з руйнації НАТО — форпосту миру і безпеки не тільки у Європі, але й у всьому світі.

Саме в цей час у путіна почав набирати обертів остаточний план військової агресії проти України і експансії путінських інтересів на європейському континенті. Заручившись підтримкою Дональда Трампа, путін швидкими темпами шукав шляхи до серця Сі Цзіньпіна, який спав і бачив себе на вершині світової політики.

путін усвідомив, що Китай є найбільшим ворогом США, але він є найбільшим другом росії. Завдяки цьому путін дуже швидко знайшов порозуміння з Сі Цзіньпіном, який теж був надзвичайно зацікавлений у тому, щоб інтереси Китаю стали домінувати у Європі, а країни тихоокеанського басейну в азіатській частині стали його «вотчиною».

Але все змінилось з приходом 46-го президента США Джо Байдена до влади, та не змінилось геополітичне визнання Китаю, як головного ворога США.

Разом з тим Китай не міг не дооцінювати, які величезні дивіденди отримає перш за все Сі Цзіньпін, у разі якщо план захоплення України, який хотів реалізувати путін, стане реальністю. Ми знаємо, що однією із характерних особливостей китайців є їх бажання чужими руками жар загрібати.

І такі руки Сі Цзіньпін знайшов.

Досить довго відбувалась дискусія, чи погоджував путін свою агресію з Сі Цзіньпіном напередодні повномасштабного вторгнення.

Це надумана дискусія, оскільки, не можна виключати, що Великий Сі був не тільки обізнаний про це повномасштабне вторгнення, а й був його ідейним натхненником. Саме з цією метою путін на початку лютого 2022 року відвідав Пекін, начебто з нагоди відкриття Олімпіади.

А насправді, ще раз, вже остаточно, отримав благословення Сі Цзіньпіна.

Не може бути ніяких сумнівів в тому, що Китай був в деталях проінформований про військову агресію путіна і дав на неї погодження. І Сі Цзіньпін дізнався про це не від китайської розвідки, а безпосередньо від путіна.

Тут, безумовно, треба враховувати характер взаємовідносин між путіним і Сі Цзіньпіном. Вони мають дружній характер, а відносини максимально довірливі. Можна не сумніватись, що між ними існують взаємовигідні зобов’язання, і на ці них не впливають міжнародні події.

Той факт, що лідер Китаю приїхав до свого друга в найважчий для нього період, який ще більш загострився після рішення МКС про арешт путіна, тільки підтверджує надзвичайно надійні стосунки цих двох керівників держав.

Я б не поспішав з висновками щодо наслідків цього візиту.

Сі Цзіньпін отримав усе, що бажав — необмежені ресурси вуглеводнів і природного газу за надзвичайно низькими цінами, фактично на рівні рентабельності, максимальне заохочення китайського бізнесу до новітніх російських технологій, культурна та територіальна експансія китайців на величезні прикордонні території росії і багато чого іншого. В банківській сфері росія переходить на розрахунки в юанях. Путін пішов на надзвичайно великі поступки Китаю практично у всіх сферах економіки і політики. Навіть погодився на будівництво другої черги газогону «Сила Сибіру», який будуватиме за свої кошти для Китаю.

У мене взагалі складається враження, що головна мета візиту Сі Цзіньпіна до росії була саме в збереженні путіна при владі.

Адже завдяки цьому Китай може досягти будь-яких висот. Мабуть, саме тому і зустріч Сі Цзіньпіна та путіна розпочалась несподіваною впевненістю китайського лідера про наступні вибори президента росії, що мудрий російський народ знову обере путіна.

Не треба особливо довіряти заявам путіна і Сі Цзіньпіна про відсутність у відносинах цих країн союзних зобов’язань, зокрема про надання росії масштабної допомоги в летальній зброї.

Сі Цзіньпін не поспішає з прямою військовою допомогою, але він ніколи не заперечував про неможливість її надання. Впевнений, що Сі Цзіньпін вирішив дочекатись результатів українського контрнаступу, після якого і будуть ухвалені остаточні рішення.

А зараз очевидно тільки те, що Україна, її ЗСУ зірвали такий чудовий план Великого Сі. Майже все було готово, путін повинен був задіяти проти України таку потужну силу, проти якої ніхто у Європі не зміг би встояти. Були розгорнуті найкращі і найбільш боєздатні військові з’єднання росії. Путін планував нанести удар по Україні з чотирьох сторін, бойові дії повинні були розгорнутися на фронті більше, ніж 3700 км. Вся ця інформація вражала і не залишала ніяких сумнівів у організатора і натхненників цієї агресії на її успішне завершення.

Три дні, які могли змінити історію в 21 столітті. Могли. Але поки що не змінили, хоча Сі Цзіньпін, коли залишав кремль, на прощання висловив путіну певне сподівання, що ще не все втрачено.

Заслуговує на повагу реакція офіційного Вашингтону на цей візит. Американці — прагматики і розуміють, що чотиригодинні бесіди Сі Цзіньпіна з путіним на одинці свідчать про те, що сторони шукають найкраще продовження їх «дружби». Не можна виключати, що найближчим часом, в залежності від ЗСУ, може почати формуватись нова вісь зла: Пекін — москва — Тегеран, а може і Пхеньян. Це достатньо небезпечне утворення.
А поки що американці чітко фіксують повну залежність росії від Китаю, а точніше від Сі Цзіньпіна. Разом з тим немає ознак того, що в росії є сили, які усвідомлюють, яку колосальну шкоду приносить путін росії, нехтуючи інтересами своєї країни заради підтримки Великого Сі. Ні один правитель росії не завдав країні стільки шкоди, скільки путін. Дивно, що цього не бачать російські націонал-патріоти.

Про цей візит і його наслідки можна ще багато говорити, і підстав для цього достатньо. Єдине про що ми, українці, повинні памятати, то це те, що Китай не є нейтральною стороною у війні росії проти України. А тому він не може виступати миротворцем. США дали абсолютно об’єктивну оцінку цьому миротворчому плану, з яким виступив Китай. Мені здається до американської оцінки потрібно прислухатись, тому що це позиція наших друзів.

Разом з тим несподівано для багатьох візит Сі Цзіньпіна до москви надзвичайно позитивно вплинув на американську еліту і владу. На його фоні американці побачили, яку загрозу несе світу зближення росії і Китаю. Тепер ще більше простих американців почали усвідомлювати, яку величезну місію виконує український народ, стримуючи агресію путіна, і наскільки великий вклад українців у справу захисту США.

Можна констатувати, що цей візит ще більше об’єднав зусилля обох партій у справі боротьби з головним ворогом США — Китаєм.

А зараз ми можемо тільки констатувати той факт, що героїчна оборона України, відчайдушний супротив ворогу, який успішно чинять ЗСУ, не дали можливість путіну і Сі Цзіньпіну змінити глобальний світовий порядок.