В Європі втомилися дивитися на правовий нігілізм в Україні
Що з нашим членством в ЄС?
Мої зустрічі у Страсбурзі закінчилися. Вони були цікаві та пізнавальні. Багато цікавої інформації. А головне… Підтвердилися мої думки про те, що ми зараз далі від членства у ЄС, ніж були під час отримання кандидатства у члени, тобто 23 червня 2022 року. Я про це розповім трохи згодом. А поки можу сказати, що у Європі бачать та розуміють все, що відбувається в Україні, і не роздмухують це в публічній площині на Заході, щоб не дати Росії можливість через це атакувати Україну в інформаційному просторі.
Також європейці сподіваються, що вони та суспільство дотиснуть владу до боротьби з корупцією та хабарництвом на всіх рівнях, тому що під час війни це сприймається, як мародерство. А ще я почув головне — допомога Україні буде тривати стільки, скільки це буде потрібно для перемоги, тому що колективний демократичний Захід не може дозволити собі програти новому Гітлеру. І це додає оптимізму. І навіть якщо щось не оприлюднюється у публічних специфікаціях, то це не означає, що цього ми не отримаємо. Це для розуміння багато чого. І вони теж розуміють, що війна може тривати довго, якщо не станеться дива.
І ще одне. У спілкуванні з політиками та суддями ЄСПЛ я почув цікаві думки на рахунок того, що в Європі втомилися дивитися на правовий нігілізм в Україні. Поки про це теж мовчать, але коли війна скінчиться… Тож треба розуміти, що все треба робити в правовій площині, а не в ім’я революційної доцільності. І навіть якщо це б’є по рейтингах — треба робити.
А ви поки подумайте про те, що значать умови, які ми повинні виконати, щоб стати членами ЄС, а не залишитися вічними кандидатами. Ось що чекає Європа і без чого всі розмови про членство залишаються лише балачками:
- Реформа Конституційного суду.
- Продовження судової реформи.
- Антикорупція, включно з призначенням керівника САП.
- Боротьба з відмиванням коштів.
- Втілення антиолігархічного закону.
- Узгодження аудіовізуального законодавства з європейським.
- Зміна законодавства про нацменшини.
Кожен з цих пунктів — це час, зусилля та політична воля. А останній пункт — це взагалі багатьом буде складно зрозуміти через безглузде багаторічне промивання мізків. Але це стандарти ЄС, і без їх дотримання нас не бачать у євроспільноті. Тому все це складно буде зробити, але необхідно, якщо хочемо жити на рівних у ЄС. Головне — дійсно все робити і йти у ЄС, а не імітувати та звинувачувати наших партнерів, що вони не хочуть нас швиденько прийняти і забути про умови. Не забудуть. Треба виконувати.
