Чому у закупівлях харчів у ЗСУ була, є і буде корупція?
Якщо ми хочемо, щоб у державі була знищена корупція при закупівлях, то від чиновників треба вимагати не ринкових цін та ринкової якості, а ринкових правил роботи
Харчування у Міністерстві оборони — це дуже вигідний для постачальників і надприбутковий бізнес, оскільки годувати треба сотні тисяч людей, і виплати гарантовані, це багато мільярдів на рік. Але ринкових цін у Міноборони не буде, оскільки відсутні ринкові правила для участі у конкурсах.
Та кожне міністерство у нас перетворилось на самостійне феодальне князівство, де діють свої максимально складні правила, щоб керівник міністерства був одноосібним розпорядником коштів, щоб гроші йшли саме тому, кому міністр забажає платити. Тому і виник парадокс, що велике міністерство оборони купує харчі дорожче, ніж набагато менша за розмірами Державна прикордонна служба.
Ринкові ціни та ринкова якість харчів у Міноборони бути не можуть за визначенням. Оскільки ринкові ціни та ринкова якість потребують справжньої конкуренції і доступу на конкурси потужних операторів ринків — великих виробничих підприємств та великих торговельних мереж. Але конкуренції нема, у корупційних конкурсах навіть найбільші виробники та торговельні мережі участі не беруть. І тому конкурси на десятки мільярдів гривень виграють компанії зі статутним фондом у тисячу гривень, які створюються спеціально для виграшу контракту з Міноборони та його обслуговування. Бо чиновникам так легше диктувати свою волю, а у підприємців мінімальні ризики, у випадку коли новий міністр починає знов якісь перерозподіли на ринку постачання.
Як можна забезпечити постачання харчів та іншого забезпечення в умовах війни за ринковими цінами?
Для цього треба вимоги проведення конкурсів підлаштувати під правила проведення конкурсів у бізнесі, щоб поставити собі за мету залучити великі мережі.
Найбільші виробники з мережами постачання, великі торговельні мережі АТБ, Метро, Сільпо, Новус та інші — усі вони б з радістю взяли участь у таких вигідних конкурсах, створили б свої дочірні підприємства для цього, надали б свою інфраструктуру та менеджмент. Але чиновники Міноборони з ними не співпрацюють. Міністр оборони Резніков нічого не робить, щоб спиратись на великі мережі, які мають розгалужену мережу, логістику, постачальників, що можуть забезпечити і ринкові ціни, і ринкову якість.
Тому що самому міністерству вигідно працювати саме з тимчасовими канторами с символічним статутним фондом, які повністю залежать від доброї волі міністра Резнікова
І навіть якщо вони знизять ціни до ринкових, якість харчів ці тимчасові кантори не забезпечать, бо їм треба отримувати прибуток, їм треба давати «відкати» усім чиновникам Міноборони, від яких вони залежать, їм треба постійно витрачатись на термінові видатки на логістику та закупівлі, бо своєї мережі складів і логістики у них нема, все в оренді, все тимчасове, на всьому економлять.
Тому, якщо ми хочемо, щоб у державі була знищена корупція при закупівлях, то від чиновників треба вимагати не ринкових цін та ринкової якості, а ринкових правил роботи.
