П’ять фактів, як працюють іранські дрони

1. Шахед-136 — це баражуючий боєприпас, який летить та вражає ціль за координатами. Застосовуються як далекобійна зброя з тими ж цілями, що й крилаті та балістичні ракети, більшість запасів яких у ЗС рф наразі вичерпані. Тихоходний дрон, який бачать радари, і який чутно на відстані до 10 км, застосовує тактику для ураження цілей в глибині нашої території, і поки що крім збільшення чисельності засобів ППО на важливих об’єктах ми не можемо їм завадити. Бойова частина набагато менша за російські ракети — близько 40 кг.

2. Шахед-136 — найбільш високоточна зброя російської армії, завдяки системі управління, яка забезпечує отримання даних від чотирьох супутникових навігаційних систем — ГЛОНАСС (росія), Бейдоу (Китай), Галілео (Євросоюз), GPS (США). російські ракети такої точності не мають — вони використовують тільки ГЛОНАСС, а Шахед-136 отримує дані з кількох супутників і коригує маршрут та точку удару за рахунок кількох навігаторів. У дрона немає каналу відеоспостереження, він не може атакувати цілі, що маневрують. Це зброя для ураження статичних об’єктів.

3. Як вдалось Ірану досягнути такого технологічного рівня? Нічого надзвичайного в іранській технології нема, оскільки основа ефективності дрона — це закупівлі мікросхем виробництва Південної Кореї та Малайзії, за американською технологією ALTERA/INTEL. Всі ці мікросхеми зараз у нас в руках, це факт. Тобто іранці в обхід санкцій отримують доступ до технологій, які можна придбаюти через мережу посередників на відкритому комерційному ринку, мікросхеми доступні. Сподіваюсь, що ми надамо розголос максимальний, і це обмежить можливості Ірану та росії купувати такі мікросхеми у світі. Можливо, постачальника можна вирахувати.

4. При застосуванні Шахедів противник намагається забезпечити максимальну скритність, за рахунок скорочення радіообміну, прокладання нових маршрутів, мінімально допустимої висоти польоту. Ціль намагаються підтверджувати агентурними даними та даними радіоелектронної розвідки, пріоритет — місця зосередження особового складу та склади боєприпасів. У визначенні цілей проглядається певна логіка. Заздалегідь росіяни намагаються проводити розвідку маршруту підльоту до цілі, з метою виявити роботу наших засобів ППО. Висилають дрони вперед для розвідки, шукають маршрут, де не працюють радари. Двигун дуже гучний, тобто звук можна почути на відстані до 7−8 км. Якщо пости спостереження заздалегідь почують звук, буде достатньо часу для розсередження особового складу. Це дозволить уникнути втрат. Якщо слухати повітря, то навіть за умов відсутності ППО Шахед-136 не зможе завдати раптовий удар. Це набагато менша загроза, ніж «Калібри» та «Іскандери».

5. Це виклик і вимога негайного розгортання масштабних програм з виробництва дронів в Україні. Іран не мав ніяких авіаційних технологій, ніяких конструкторів та інженерних шкіл. Вони купили ліцензію у 90-х на наші цивільні Антонови, бо вони взагалі не мали ніякого досвіду. Але зараз Іран значно випередив Україну і росію у створенні ударних дронів. Вони це зробили під багаторічними санкціями, які значно обмежують можливості взагалі щось робити. І вони створили бюджетну зброю, яка є абсолютно доступною для виробництва в Україні, причому ми це можемо здійснити на набагато вищому технологічному рівні.

Ми маємо доступ до більш просунутих західних технологій, у нас є бюджет для розробки дронів різних типів — це реальні навіть в наших умовах гроші, у нас є інженерні кадри, є кілька конструкторських бюро, які могли б розробляти дрони різних типів навіть на конкурентній основі, якщо буде визначено оборонне замовлення та фінансування. Але для всього цього потрібен комплекс державних програм, потрібна стратегія, система роботи, компетентність у постановці технічних завдань та в оцінці проєктів, розвиток технологічних потужностей.

Дрони — це зброя майбутнього, і ми не маємо права відставати від Ірану та росії у розвитку цієї ключової технології сучасної війни, у нас є усі можливості отримати перевагу. Іранські дрони — це результат в першу чергу компетентної цілеспрямованої державної політики.

Джерело