50 тисяч російських трупів — це не якась катастрофа для путіна чи кремля
Це не приголомшить російське суспільство. І не призведе до зміни планів кремлівських людожерів
Щодо цифри у 50 тисяч ліквідованих росіян.
Це приємна для нас цифра.
Але треба розуміти один нюанс. За розрахунками Генштабу росії 50 тисяч вбитими — це показник планових втрат, необхідних для окупації усієї України. Саме такий показник вони закладали у свої стратегічні плани щодо захоплення усієї країни. Вони хотіли йти до західного кордону. І розуміли, що легкої прогулянки усією територією нашої держави не буде. Звідки я це знаю не питайте. Просто знаю.
Те, що 50 тисяч росіян загинули заради окупації частини Сходу та Півдня — це звичайно провал усієї стратегії та планування російського ГШ. Втрати давно вийшли за плановий показник.
Але при цьому не треба вважати, що 50 тисяч російських трупів — це якась катастрофа для путіна чи кремля. Це не приголомшить російське суспільство. І не призведе до зміни планів кремлівських людожерів.
За розрахунками нашої розвідки, кількість військ, які путін зможе задіяти без великої мобілізації сягає загалом 350 тисяч. З початку війни проти нас було задіяно близько 125 тисяч військових рф. Зараз показник російського особового складу задіяного у війні навіть вищий, ніж був на першому етапі. За рахунок власних резервів та примусової мобілізації чоловіків з окупованих територій Донбасу. Людський запас в росії ще є. Це принаймні ще 100 тисяч військовослужбовців, які росія може поступово задіяти для війни.
Якщо рахувати класичним способом, то про повний розгром окупаційних військ нам потрібно принаймні подвоїти цифру безповоротних втрат. Тобто, вбити принаймні ще 50 тисяч росіян. За умови, якщо путін не ризикне піти на загальну мобілізацію.
Якщо брати узагальнену динаміку — від 200 до 300 ліквідованих солдат рф на добу, та враховуючи тенденцію до переходу війни в позиційну фазу, для ліквідації ще 50 тисяч нам може знадобитися від восьми місяців до року. За умови, якщо росіяни повністю вичерпають свій наступальний потенціал та не будуть проводити наступальних операцій, в яких втрати будуть вищими.
Кожному з нас потрібно пам’ятати, що не буває втрат ворога без наших втрат…
Війна не закінчиться ані за 2−3 тижні, ані за 2−3 місяці. Війна — це наше буття і наше життя. Кожен повинен розуміти, що ніякого повернення до довоєнного життя не буде. Навіть після перемоги життя буде іншим. З іншим пріоритетами та іншими виборами. Аж доти, доки не впаде російська державність.
Багато років ми порівнювали себе з Ізраїлем. До кінця не розуміючи, що таке життя у перманентній війні.
Саме час ввійти в цей режим постійної готовності до опору. Жити у тих умовах, в які нас поставила доля. Жити всупереч ворогу та його планам по нашому знищенню. На зло йому! І будувати нове. Нову державу. На нових принципах. Державу демократичну, вільну та сильну. Без компромісів зі старими практиками корупції, без інфантилізму, з відчуттям власної гідності та відповідальності перед самими собою і Україною.
Війна — це час знищення. Але знищення старого дає імпульс для побудови чогось нового. Для віднайдення обіцяної землі, нової України без совка та совкових практик.
Переможемо не тільки силою зброї. Але й силою змін та адаптування, силою ефективності, силою технологій, силою нашого вільного суспільства, яке повинно пройти очищення війною.
Принцип еволюції простий: хочеш вижити — змінюйся!
Ми хочемо вижити. Отже, доведеться будувати власну фортецю так, щоби взяти її не змогла жодна орда!
