Організація піхотної бригади. Як виглядає оптимальна модель згідно з досвідом війни?
Сучасна піхотна війна, масова мобілізація та перевага противника у бойовій техніці вимагають структурних змін
Щоб війська могли оптимально використовувати наші якісні переваги та системні проблеми ворога.
Наші переваги:
- Більш високий військовий інтелект і мотивація.
- Якісна перевага української піхоти.
- Чисельна перевага в особовому складі.
- Засоби зв’язку, передусім Старлінк.
- Системи автоматизованого управління військами та вогнем.
- Кількісна та якісна перевага у засобах оптичної розвідки, кількості сенсорів на полі боя.
- Логістика та забезпечення.
Потрібно концентрувати війська навколо кадрових штабів, посилювати кадрові війська, насичувати кадрові війська якісним особовим складом, та давати повноваження командирам бригад робити широкі перестановки по горизонталі, щодо навчання та просування сержантів та молодших офіцерів, можливості їх випробування на різних горизонтальних посадах.
Потрібно збільшити можливості підрозділів діяти самостійно та автономно — це потребує посилення штабів, логістики, розвідки та інженерного забезпечення у кожному окремому батальйоні та роті.
І головне — нам варто не збільшувати кількість офіцерів та адміністративні ланки, які неефективні через відсутність злагоджених та навчених військ, нам потрібно збільшення кількості сержантів, молодших офіцерів, операторів озброєння у ключовій ланці відділення-рота. Штати треба заповнювати знизу, а не зверху. Живучість та боєздатність кадрових бригад є абсолютним пріоритетом перед розгортанням нових з'єднань.
Настав час міняти штати та доктрину.
Тому оптимальну організацію бригади (можна називати її по-різному, скажімо, піхотна) бачу так:
1. Три-чотири механізованих батальйони. Тобто «важкі» піхотні батальйони, які мають на озброєнні бронетехніку, міномети, важкі кулемети, працюють від цієї техніки, і які мають броню для захисту військовослужбовців. Вони тримають рубежі, завдають ураження військам противника на передовій.
2. Один-два штурмових батальйони. Легка піхота. Виконують завдання розвідки, штурму, є мобільним резервом для швидкого посилення будь-якого напрямку. Легка піхота має озброєння, яке носить на собі та неброньованому транспорті. Це теж кулемети, міномети, ПТРК.
3. Розвідувальний батальйон. Батальйон технічних засобів розвідки, це наша перевага, яку треба нарощувати. Ми не зможемо мати таку ж чисельність бойової техніки, але зможемо мати перевагу у розвідці та корегуванні вогню. Оптичні камери, дрони, радіоелектронна розвідка, радіоелектронна боротьба, радіолокаційні станції. Все це має координуватися з аналітичним підрозділом, співставленням даних космічної розвідки.
4. Інженерний батальйон. Стійкість військ забезпечується наявністю захисних споруд та маскуванням і постійним обладнанням полоси відповідальності, піхота має заходити на обладнані позиції, або швидко отримувати підтримку у обладнанні. Тут потрібна техніка, робочі руки, матеріали, та постійне закопування та створення рубежів, позицій, шляхів, щоб постійно підвищувати живучість з'єднання. Інженерний батальйон також виконує завдання піхоти для другої лінії, тобто там можуть проходити службу бійці, які через стан здоров’я, віку та підготовки не можуть бути допущені до тривалого перебування на передовій.
5. Танковий батальйон. Основним оперативним підрозділом танкових військ має стати танкова рота, згідно зі штатною структурою армій НАТО — США та ФРН, у складі 14 танків. Танковий батальйон має бути організований з власними підрозділами охорони, розвідки та саперами, щоб мати можливість діяти самостійно. Танкові підрозділи мають забезпечуватись резервними екіпажами, щоб мати можливість працювати інтенсивно та мати підготовлені кадри. Скільки таких рот у батальйоні — залежить від кількості техніки, має значення не кількість, а повна справність. Боєздатність має забезпечуватися наявністю підрозділів для ремонту та забезпечення.
6. Бригадна артилерійська група, дивізіон або артилерійській батальйон (як їх організовують у НАТО). Усі артилерійські підрозділи калібру 105−155 мм. Основною оперативною одиницею артилерії мають стати окремі батареї, які мають підтримку та забезпечення для автономних дій. Наявність дивізіонів не потрібна, в арміях НАТО працюють батареями, час і нам переходити на такі ж штати — батареї з 6−8 гармат. У складі артилерійського підрозділу варто також підготувати резервні розрахунки.
7. Учбовий батальйон. Батальйон, який відповідає за бойову підготовку новобранців, за охорону тилу, баз. За правопорядок у зоні відповідальності. За підготовку сержантів. За комплектність бойових частин. І ще — це додатковий штаб батальйону, який теж періодично ротується на передову, тобто ми забезпечуємо обмін досвідом та високу боєздатність. Учбовий батальйон повинен мати як постійний так, і змінний склад, куди переводяться військовослужбовці, що відбувають з передової на підготовку, відпустку, веде увесь адміністративний облік щодо військових, які виводяться у тил тимчасово від виконання бойових завдань зі складу своїх штатних підрозділів. Тут і комендантська служба.
8. Батальйон бойової підтримки. Комплексне забезпечення, харчування, транспорт, ремонт, логістика, матеріали, обладнання, все це значно підвищує боєздатність військ, якісна логістика дає значні результати.
9. Зенітно-ракетний дивізіон.
10. Протитанковий дивізіон. Далекобійні протитанкові ракетні комплекси мають застосовуватися зосереджено, маневрувати на усьому фронті.
11. Медична рота. Особливе значення має насичення військ на передовій екіпажами, які забезпечують «золоту годину» евакуації. Це значно підсилює боєздатність.
12. Вузол зв’язку та автоматизованого управління. Один з ключових підрозділів, який забезпечує технологію мережецентричної війни. Має бути за кількістю та за посадами більше роти.
13. Штаб. На мій погляд, така структура дасть можливість значно поліпшити усі аспекти бойового застосування. Так, чисельність бригади збільшиться до розміру дивізії — приблизно 10−12 тисяч бійців. Але люди у нас є, і люди — наш основний ресурс, і наше завдання дати їм максимально професійне управління, організацію, застосування, щоб проводити правильну селекцію до кожного підрозділу, швидко переставляти людей на ті позиції, до яких у них є здібності та схильність, готувати, виховувати. У нас вже не професійна армія — а масова мобілізована армія, і ми маємо враховувати нові виклики.
Звичайно, це потребує й інших ключових рішень — скорочення бригад ТРО та самостійних стрілецьких частин, включення військ ТРО на фронті на постійній основі до складу кадрових бригад ЗСУ.
Реформа армії має бути заснована на якості використання людей та ресурсів, бо саме ці фактори забезпечують перемогу у тривалій повномасштабній війні з дуже сильним противником.
