Небезпечний «перекур» у Новофедорівці. Чому немає реакції москви?
Після вибухів на військовому аеродромі в кримській Новофедорівці російські медіа оприлюднили низку версій про причини. Але жодна не припускала українську участь у тому, що сталося
Здавалося б, усе мало б бути навпаки. У москві мали б прагнути до того, щоб звинуватити Україну в обстрілах чи диверсіях у Криму і тим самим довести «агресивність» держави, на території якої російські війська здійснюють «спеціальну операцію», — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
Адже напередодні цього нападу президент росії володимир путін стверджував, що головна небезпека українського вступу до НАТО полягає в тому, що Україна претендує на російський Крим. І якщо, мовляв, захоче звільнити його воєнним шляхом, то в цьому випадку конфлікт росії та НАТО просто неминучий. Але при цьому жодних доказів готовності України звільняти Крим за допомогою воєнної сили російський президент не наводив. І ось, будь ласка, докази в Саках. Нате, беріть. А не беруть.
Не беруть, хоча роками вишукували українських «диверсантів», звинувачували у нездійснених злочинах навіть кінорежисера Олега Сенцова чи журналістів Миколу Семену та Владислава Єсипенка. Фальсифікували звинувачення, виносили брехливі судові вироки. А коли сталися справжні вибухи, то стали пояснювати те, що сталося, недбалістю. Халатністю, а не українською диверсією, після якої можна було б погрожувати сусідній державі чи когось заарештувати за «терористичний акт».
А чому? А мабуть тому, що це справжні вибухи, а не інсценування заради чергового показового судового процесу. За справжні вибухи відповідають спеціальні служби. Отже, вони не впоралися? Отже, немає над Кримом жодної надійної системи протиповітряної оборони, якщо це обстріл. Або немає жодних ефективних спеціальних служб — якщо це диверсія. Значить, немає жодної «сакральної» безпеки Криму?
Кому ж це, певен, захочеться визнати? Адже за подібне зізнання доведеться відповідати не перед телевізійними глядачами, а перед глядачем № 1, якому навряд чи сподобається, що російські силовики не можуть захистити захоплену територію. Та й якщо сам «головний глядач» усвідомлює реальність, то, як ви думаєте, чи хочеться йому це розуміння демонструвати?
Ось і виходить, що якщо спочатку ще не отримали «темників» російські пропагандисти зопалу назвали вибухи на аеродромі «перебором», то потім версія «недбалості» все ж таки витіснила з інформаційного простору всі інші варіанти пояснення того, що сталося. Невдало покурили і все тут. Потрібно дотримуватись пожежної безпеки.
Залишається тільки зауважити, що якби радянські спецслужби були б настільки ж «ефективними», як їхні наступники на Луб’янці, на аеродромі під Саками навряд чи могли б безпечно приземлитися літаки президента США Франкліна Рузвельта, прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля та голови Раднаркому Сталіна. І знаменита Ялтинська конференція так і не відбулася б.
Втім, «ялтинський світопорядок» давно вже зруйновано діями російського президента володимира путіна. Тож для сучасної росії факт проведення цієї конференції союзників з антигітлерівської коаліції, певен, особливого значення не має. Можна й надалі курити на аеродромі.
