Із Зеленського роблять Кім Чен Ина?

Можливо, ви не повірили своїм вухам, але ця шокуюча новина є правдивою. Народний депутат від фракції "Слуга народу" Сергій Кузьміних звернувся до жителів поліських сіл Мирополя і Романова, які належать до його виборчого округу, щоб у рамках декомунізації вулиці у тамтешніх населених пунктах назвали іменем чинного президента.

"У Житомирській області має бути вулиця Володимира Зеленського", - безапеляційно вважає парламентарій із провладної фракції. Відповідь на своє депутатське "слуга" попросив дати йому у встановлений законом термін…

Якщо хто забув, нагадаю: Сергій Кузьміних - це саме той член вищого законодавчого органу України, якого правоохоронні органи підозрюють в отриманні 800 тисяч грн хабара.

"Вулична" ініціатива цього нардепа виглядає не інакше, як підхалімаж, як підлабузництво. Як намагання загладити вину, випросити у Банкової прощення за свої неблаговидні діяння. І водночас - як дискредитація найвищої посадової особи. Бо за неї клопоче політик сумнівних чеснот…

Якби щось подібне сталося у Туркменистані, Казахстані, Узбекистані, Північній Кореї, росії, в інших країнах, де правлять самозакохані авторитарні вожді, це можна було б ще якось пояснити. Але коли неадекватні приступи "всенародної любові" з'являються у демократичній країні, яка декларує цивілізаційні цінності і європейський вибір, час задуматися: а куди ми йдемо?

Як на пропозицію з увічненням імені Володимира Зеленського відреагували у головному Офісі країни і сам президент? За логікою, вони мали би остудити гарячі голови, закликати їх не займатися дурницями. Не творити культу особи, а зайнятися корисними справами. Але на Банковій відбулися мовчанкою. Яка рівнозначна згоді…

Така поведінка аж ніяк не в'яжеться з інавгураційною промовою Володимира Зеленського, який, згадайте, на всю країну заявляв: "-... До влади повинні прийти люди, які будуть служити народу. І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень. Бо президент – не ікона, не ідол, президент – це не портрет".

Схоже, з Володимира Олександровича вже ліплять ідола, малюють ікону. Чого доброго, незабаром знайдуться охочі присвоїти його ім'я гумористичному шоу "Квартал-95".

• А може, носії прізвищ Желінський, Зелінський, слідуючи сучасним політичним трендам, помчать у ЗАГСи, щоб переінакшити рядки у своїх паспортах на "Зеленський".
• Можливо, на вулиці Зеленій у Львові знайдуться фанати Зе!-президента, які запропонують перейменувати цю магістраль на "Зеленська".
• А у Кривому Розі, рідному місті президента, "спонтанно" виникне ідея перейменувати цей мегаполіс на... Зеленоград.
• А на телеканалах, де зранку до ночі піарять першу особу, у музичних паузах крутитимуть пісню "Зеленеє жито, зелене..."
• На прилавках стануть модними зелені краватки і зелені окуляри. А у парламенті, дивись, народиться законопроєкт про те, щоб день народження нашого президента вважати святковим днем…

Я, звичайно, перебільшую. Не вірю, що в Україні може дійти до такого маразму. Але треба визнати: з керівника нашої країни наполегливо пробують зробити ледь не святого, новітнього месію. І у цьому запопадництві доходять до абсурду. Співають осанну, оберігають від здорової критики суспільства, закривають рота ЗМІ, стимулюють до нейтралізації політичних опонентів, підтакують на кожному кроці. У намаганні догодити Володимиру Зеленському чимсь схожі на істеблішмент і простих смертних у комуністичній Кореї, з керманича якого Кім Чен Ина уже зробили божество.

Зовсім не на таку роль українці обирали шостого президента…

Фото ОПУ