«Українці воювали з фашистами, а путін «віддячує» нам за це ракетами...»

У День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні до нашої редакції несподівано завітав 85-річний житель села Підберізців (16 км від Львова) Лев Пенцарський. Видно було: щось тривожить цього поважного чоловіка, тому хоче вилити нам душу. Так і було. Пан Левко схвильовано говорив про наболіле – минулу і нинішню війни, героїв і лицемірів...

– Я не можу спокійно всидіти на місці, коли чую, як у росії вихваляють свій “народ-побє­дітєль” і принижують українців, називаючи їх нацистами, “бандьорами-бандітами”, – каже наш гість. – “Бандьори”, тобто воїни УПА, во­ювали за свою вільну державу, а бандитами насправді були радянські каральні органи! Жінчиного тата вони 40-го року розстріля­ли у тюрмі на Лонцького. Її маму у Краснояр­ський край вивезли – лише за те, що мала 30 гектарів орної землі і 5 га лук. Щоб придбати цю землю, тато тяжко гарував на заробітках в Америці. Там же, на Лонцького, нагло, за ніщо “совіти” погубили 14 родин з-під Берези...

Незважаючи на таке мордерство, про­довжує Лев Михайлович, мамин брат Іван у званні старшини воював проти фашистів у рядах червоної армії. Заслужив бойові наго­роди, зокрема медаль за взяття Дукли. Наш дядько Павло Камінський загинув у німець­ко-радянській війні! Два його брати, яким було по 20-22 роки, теж пішли на фронт: од­ного спіткала там смерть, а другий повер­нувся додому без ноги.

Ми, люди різних національностей, разом здобували перемогу над фашистами. А мо­сква сьогодні нас чорнить, хоче одноосібно присвоїти її собі. Українці гинули у минулій війні мільйонами, а путін сьогодні “віддячує” нам за це ракетами!

А щодо нібито “звірств бандьор-нацистів” розповім таке. Народився я у селі Конюшках під Перемишлем (звідти 1945-го радянська влада нас примусово виселила). Коли ще йшли бойові дії, у нашій хаті квартирував мо­лодий радянський лейтенант-розвідник. Од­ного разу, на його прохання і з дозволу мами, я польовими стежками провів його у сусіднє село Доровичі. У той час відбувалися сутички між бійцями УПА і Армії Крайової. Але ніхто з них не чіпав радянського офіцера. Виходить, та війна була якась культурніша, ніж нинішня...

Ми запитала у пана Левка, як він сприй­має дату 9 травня.

– У цей день треба пом’янути загиблих у Другій світовій. А свято Перемоги? На ньо­го українці мають більше права, ніж росіяни.

До речі, два члени родини Лева Пенцар­ського причетні до захисту України від воро­га: один воював під час АТО, інший бойову вахту несе у ці дні.

Читайте також: «Щоб ми переосмислили Другу світову війну, мала початися Третя світова...» (відео)