Мир з росією поки неможливий

"Мирний договір із росією може складатися із двох різних документів. Один із них має стосуватися гарантій безпеки для України, інший – безпосередньо її відносин із російською федерацією. москва хотіла б мати один договір, у якому є вирішення всіх питань. Однак усі не зовсім бачать себе за одним столом із рф. Для них гарантії безпеки для України – це одне питання, а домовленості з рф – інше", – заявив президент Володимир Зеленський 16 квітня.

Відмовлятися від курсу до НАТО задля того, щоб примиритися з росією – це, на мою думку, не найкращий шлях. Це щоб не критикувати Зеленського, бо не можна.

Придумувати щось нове і вкидати усім у голови через єдиний інформаційний канал – це показати усім, що путін свого досяг і демілітаризував Україну. Це можливість для путіна показати себе переможцем. Але залишимо це за дужками і на потім.

А ось щодо миру є питання.

Будь-який мирний договір передбачає:

• перший розділ – де будуть визначені терміни та загальні положення.
• другий розділ мусить починатися з погодження кордонів. І тут жодна сторона не стане поступатися. Принаймні, поки живий путін. Бо питання "чий Крим?" буде без відповіді.

Ми, звичайно, сподіваємося на краще, але відштовхуймося від того, що він ще певний час не здохне. Тож мир поки неможливий апріорі. Ніхто не визнає позицію іншої сторони.

Знову ж, у суспільстві багато груп, які по-різному бачать мир. І якщо мир буде не у їхньому баченні, вони його не визнають. З електоральними наслідками для Зеленського.

Розглянемо основні групи (відсотки – мій особистий прогноз):

1. Беззастережна капітуляція росії. Поділ рф на десяток незалежних держав. Кубань – це Україна. Це десь до 10% українців.
2. Те ж саме, але достатньо станцювати на руїнах кремля, демілітаризація росії і суд над клікою, а далі відгородитися від них і хай живуть, як знають. Усі наші землі – наші. 100 років репарацій. Таких зараз, мабуть, 35% у державі.
3. Достатньо повернути собі усі території станом на 2013 рік (Крим і Донбас). А далі – відгородитись від росії і відбудовувати мирне життя. Репарації через міжнародні суди. Це підтримають близько 25% українців.
4. Достатньо повернутись на лінію розмежування станом на 23 лютого і скласти мир (перемир'я), бо мир важливіший за території. Відбудовуємося за рахунок арештованих коштів росії у світі і "плану Маршалла". Таких близько 15%. Тут зараз і Зеленський.
5. Замиритися на тій лінії, яка зараз є. Хто де стоїть – там і нова межа (тобто Херсон і Маріуполь залишаються ворогу). Таких зараз мало, близько 10%
6. Ну і є невелика категорія громадян, які не визначилися. Наприклад, 5%.

Цифри дуже приблизні. Будуть коливатися залежно від розвитку подій на фронті. Бажано б провести детальну соціологію з цього питання.
Але. Чим довшою буде війна, чим більше буде жертв, тим більше ростиме група людей, які згодяться на статус-кво (пункт 4).

Але ж ми розуміємо. Поки живий путін, росіянці стрибатимуть за п'ятий варіант.

І тільки ЗСУ можуть довести, що ворог неправий.

У будь-якому разі, четвертий варіант не задовольнить більшість українців. Хоч і не критичну більшість. Але Єрмак уже ж думає про наступні вибори. А тут таке.

А ви як вважаєте?

Джерело