Чарівної таблетки не існує. Точніше вона є - це вийти з України

Перший висновок може здатися парадоксальним, але це факт: у росіян немає навіть плану «А».

Є виключно ситуативна історія, при чому, як на воєнному, так і на інформаційному фронті. Ця ситуативна історія зводиться до двох пунктів:

1. Треба наступати і отримати будь-яку перемогу.
2. Треба максимально затискати будь-яку інформацію.

У цьому є великий плюс для нас, бо росіяни працюють несистемно. Мінус полягає в тому, що в цій несистемності дуже тяжко щось прогнозувати.

Якщо говорити про психологічний стан росіян, ці вже знамениті 73%, які підтримують війну, то тут треба виділити кілька важливих факторів:

1. російське суспільство зараз втратило здатність до напівтонів. Як мінімум, в публічних висловлюваннях. Вони можуть говорити тільки в категоріях «за» і «проти». Звідси і 73%. Хоча тут різко виділяється молодь до 30 років, яка настроєна 50 на 50 (Інтернет проти телевізора). Водночас останніми днями почастішали випадки дзвінків росіян до своїх знайомих та родичів в Україну, в яких ці самі росіяни в тій чи іншій формі говорять про провину росії. Поки це немасово, але процес почався. І це той процес, якого Кремль боїться найбільше.
2. Ключова больова точка росіян - неможливість усвідомити, що вони можуть програвати у війні. Це просто не вкладається їм в голові. Звідси і частково шапкозакидальне ставлення до економічних санкцій.
3. Глибинна віра в путіна, який обов’язково і швидко вирішить їх проблеми. Для росіян війна - це шоу, яке вони хочуть дивитися по телевізору. Це шоу трохи лоскоче їм нерви, але є відчуття, що вони ось-ось виключать телевізор, і все буде так, як і було. Бо путін все вирішить.
4. Вони дуже бояться воювати. При цьому підтримка превентивного ядерного удару - це не просто інфантилізм, це бажання з’їсти чарівну таблетку, від якої пройдуть усі болі та проблеми. Простіше кажучи, в їхній свідомості сидить інфантильне уявлення, що вони випустять ядерну ракету і після цього настане мир (повне повторення Хіросіми).
5. Окремо треба виділити початок певних бродінь в навколовійськових і військових колах, пов’язаних з великою кількістю жертв та замовчуванням цих самих жертв. Це, звичайно ж, не бунти і не змови полковників. Поки це розмови про бездарність шойгу та керівництва генштабу.

Отже, якщо підсумувати, ми можемо виділити наступні важливі для нас фактори:

1. росіяни відчувають проблему, але не хочуть її усвідомити.
2. Усвідомити, означає, що останні 20 років ти вірив у нісенітниці.
3. Влада теж боїться йти на різкі кроки (в тому числі і кадрові), бо це означатиме, що влада помилялася. А влада в таких режимах, як відомо, не помиляється.

Що нам всім робити?

Продовжувати говорити з росіянами (телефоном, в месенджерах, в коментах і т.д). Отже, наші головні посили наступні.

Ми маємо:

1. Змушувати їх вибачатися за вбитих дітей і зруйновані міста. Я розумію, що зараз мені багато хто скаже: вони кажуть нам про нацистів і нічого не чують. З цих 73%, які за війну, нам на свою сторону потрібно перетягнути третину, і тоді в рф почнеться конфлікт тих, хто за війну, і тих, хто проти.
2. Десакралізувати путіна, шойгу і взагалі російську армію. Це для них найболючіший нерв, але прийшов час на нього натискати. Вони бояться навіть подумати, що ж буде, якщо виявиться, що путін помилився. Але зерно сумнівів ми можемо і повинні посіяти.
3. Ядерний удар - це кінець росії. Вони мають усвідомити: чарівної таблетки не існує. Точніше вона є - це вийти з України.

Джерело