Купуй українське: прості рецепти для локалізації здорової країни

1. Локалізація має бути частиною національного плану з розвитку економіки.

Ми визначили:

• цілі, до яких ми йдемо;
• як ми це робимо;
• етапність шляху;
• строки;
• відповідальні особи;
• вимірювані результати;
• порядок моніторингу та перегляду.

2. Для локалізації мають ретельно відбиратися галузі:

• це мають бути «немовлята», а не «хворі»;
• галузі зі значним капіталом, що спроможні залучати суттєві інвестиції;
• сектори, в яких за короткий проміжок купувати своє має бути ефективніше за імпортне;
• де найбільш важливі стабільні ланцюжки поставок для нацбезпеки;
• де частка імпорту значна та може бути заміщена.

3. Перед локалізацією мають бути поставлені чіткі вимірювані цілі:

• робочі місця;
• розвиток наукового потенціалу;
• модернізація;
• податки;
• національна безпека;
• активізація експортної діяльності;
• залучення іноземних інвестицій.

4. Визначені цілі мають перетворюватися на обов'язки для локалізованих постачальників

Виконання обов'язків має перевірятися у визначеному порядку. Застосовуватися система санкцій та заохочень.

5. Локалізація має супроводжуватися:

• спрощенням ведення бізнесу в локалізованих галузях, покращенням ділового середовища, податковими пільгами;
• інвестуванням державою коштів у систему профосвіти в обраних секторах;
• сприянням з боку держави дослідженням, розробкам та інноваціям у локалізованих секторах;
• інвестиціями держави в інфраструктуру для локалізованих секторів.

6. Мають працювати ефективні запобіжники від картелів та зловживань монополією:

• локалізація не має застосовуватися у висококонцентрованих секторах (монополія, дуополія, олігополія);
• конкурентне відомство має бути потужним та незалежним економічним регулятором;
• за наявності антиконкурентних практик локалізація за рішенням АМКУ має призупинятися;
• замовник повинен мати можливості відмовитися від локалізації, якщо місцевий товар суттєво дорожчий за іноземний аналог.

7. Локалізація не має призводити до погіршання якості товарів, для цього:

• замовник повинен мати право відмовитися від локалізації, якщо аналогічного за якістю вітчизняного еквівалента немає;
• уряд може призупинити локалізацію, якщо місцеві виробники не дотримуються стандартів якості або не виконують взяті на себе зобов'язання з модернізації та розвитку.

8. Формули локалізації мають бути прозорими, простими, доступними, легко контрольованими громадськістю

Тоді це мінімізує корупційні ризики та зменшує супротив локалізації.

Інакше «купуй українське» — не ліки, а отрута. І як ви, мабуть, здогадалися, слідів того, що бодай жодне з цього було зроблено — немає.

Джерело