Треба бути моментами, як дітиська

Коли буваю дома — при нагоді воджу доцю Олесю на гімнастику. Зазвичай ходимо пішки, через парк, але в моменти часового авралу їдемо маршруткою.

Ото трохи давніше якогось разу ми вийшли з садочка — і прям перед носом поїхала маршрутка. Олеся така:

— Тату, побігли!

Я в голові прорахував собі дорогу, яку нам тра подолати до маршрутки, мінімальний час, за який то можна зробити, різні суб'єктивні чинники…

— Олесю, ми не встигнем.

— Татусю, ну побігли!

Читайте також: Коли раптово орієнтир зникає — ви тужите

Ми взялися за руки і побігли. Не супершвидко, але людей на зупинці трохи було, водій довго видавав решту, і ми нормально таки встигли.

Так і ми деколи — вже трохи в житті шишок набили, маєм якийсь досвід, але часом вже наперед результатом ставимо невдачу. А тра хоч моментами, як дітиська, — побігли!!!

Ну то й що, як щось не вийде — зато пробіжитеся.

Джерело