Президент не бажає робити самоаналіз і визнавати помилки та поразки
Він готовий говорити лише про перемоги, перебільшувати перемоги, вигадувати перемоги там, де їх ще нема чи де їм і не планується бути, готовий отримувати лише оплески і чути мантру «ти – президент»
Сварливий пресмарафон та переможне парламентське послання Зеленського чітко пояснило багато помилкових рішень влади. Адже, воно випливає з помилкових ідеологічних установок президента та команди.
По-перше, мова про подвійні стандарти у «зашкварах». У Зеленського критикують усіх за будь-яку дрібницю, заяви чи злочини і притягують до відповідальності опозиційних політиків навіть за «середній палець». Поруч з тим, в ОП повністю не сприймають будь-яку критику щодо себе, вони схильні виправдовувати будь-які витівки Єрмака чи Тищенка, а президент ДТП за участі Трухіна описує як «нічого надзвичайного». Вже не кажучи, що Зеленський часто робить те, за що критикував інших. Для них цілком логічно покривати своїх у розслідуваннях та у парламенті. Так формується основа безкарності, так формується дика і провальна кадрова політика Зе-команди. Кінець кінцем будь-які провали стають чомусь заслугами не влади, а тих, кого з неї виключили.
По-друге, президент не бажає робити самоаналіз і визнавати помилки та поразки. Він готовий говорити лише про перемоги, перебільшувати перемоги, вигадувати перемоги там, де їх ще нема чи де їм і не планується бути, готовий отримувати лише оплески і чути мантру «ти — президент». У таких умовах неможливо кардинально змінювати чи коригувати помилкову політику. Тому ніхто не відмовляється, до прикладу, від податкових репресій. З такою оцінкою себе будь-яка критика чи опозиційність сприймається як ворожий випад, а тому тиск на опозицію, на персоналії помилково виправдовується. Тому президент і говорить що «нікуди не піду», бо ж нема через кого йти. Всі ж задоволені. Тому для президента і будь-яке бажання політичних змін — це державний переворот. Мало виграти вибори — треба також виконувати обіцянки та відповідати очікуванням.
Читайте також: На тлі криз Зеленський… хвалився досягненнями
По-третє, президент вважає, що його приватне життя є його особистою справою, хоча ще до обрання він мав прийняти, що у президента воюючої держави не може бути приватного життя. Приватне життя є у лідерів скандинавських держав і те не завжди. Бо зовсім інший рівень внутрішніх і зовнішніх загроз. Тому президент не може безвідповідально і без врахування державного контексту відпочивати, святкувати, користуватись державними дачами, літаками та гвинтокрилами. І ні, думка «должен только детям» неправильна, бо обов’язок є перед країною. І є обов’язковим бути цілком підзвітним перед суспільством, відповідати на суспільні запити, викривальні матеріали та запитання від журналістів.
