Президент і діти

Наші співвітчизники та й багато хто у світі, досі не можуть отямитися від «пресмарафону» президента Зеленського. Ініційована ним «відверта розмова» спричинила великий резонанс. Сказати, що він був позитивним — не повертається язик…

Кожного вразило щось своє.

Когось — дивна сентенція президента про підготовку держперевороту, інших — вперте намагання відбілити своїх соратників із заплямованою репутацією і водночас — принизити опонентів («таваріщ Пєтя»). Ще інших — неприпустимо агресивна, груба манера спілкування першої особи. Мене ж зачепила ще й кількаразова згадка Володимира Зеленського про власних дітей. Під пресингом жорстких журналістських запитань він, замість того, щоб тримати удар, як повинен це робити сильний керівник країни, раптом почав жалітися на свою тяжку президентську долю. Поскаржився українцям, що через надзвичайну зайнятість на роботі і «підглядання» преси не може приділити належної уваги нащадкам. «Завдяки вам у Києві майже немає місця, де я можу відпочивати, — злобно дорікнув президент журналістові Михайлу Ткачу, котрий звинувачував президента і його оточення у зловживанні службовим становищем. — Я — жива людина, і маю право на особисте життя… Завдяки вам ніхто з моїх дітей не може бути без охорони! Завдяки вам мої діти майже ніде нічого не святкують…».

Не уявляю таких слів з уст президента США, Франції, Німеччини, Ізраїлю, чи від глав інших країн. Всі вони свідомі того, що йшли на найвищі посади, щоб служити своїм народам, а не заради приватного благополуччя. Вони знали, що змушені будуть жертвувати спокійними снами, вихідними, домашнім затишком, іншими житейськими радостями. І про те, що постійно перебуватимуть під збільшувальним склом суспільства. У тому числі — журналістів, які виконують професійний обов'язок. Зокрема — інформувати громадян про те, як живуть «небожителі».

Ці президенти знали, на що йдуть, знали свою місію і підписалися на неї добровільно. Ніхто їх (як і Зеленського) у високе крісло не тягнув. Нікому з них не спаде на думку нарікати на вкрай прискіпливу увагу загалу. Інакше — в його очах постануть слабаками.

Глава країни не має права на публічну слабкість. У країні, яка переживає ворожу агресію — і поготів. Бо це деморалізує суспільство. І до того ж, показує ворогові наші вразливі місця, на які при нагоді можна буде натиснути.

Зеленський зізнався, що у прикарпатську «Гуту» літав гелікоптером Державної служби з надзвичайних ситуацій, бо, мовляв, його службовий літак і гелікоптер попсуті, їх не встигли відремонтувати. Уявляєте, яка це важлива інформація для наших недругів: якщо українці не можуть полагодити «борти N 1», то які тоді у них справи з військовою авіацією та іншою бойовою технікою?..

Читайте також: «Керівництво країною під час війни — це не «Квартал», — Бутусов

У ці хвилини фронтову багнюку місять тисячі українців, які залишили вдома своїх дорогих петриків, марічок, іванків, катрусь… Ці діти давно не відчували теплої батьківської щоки. Але воїни не скиглять через таку вимушену ненормальність. Зціпивши зуби, вони мовчки роблять свою архіскладну роботу. Бо вони — мужчини. А не плаксії.