Із такими радниками наша влада безпорадна…
Брат провідного консультанта Банкової працював на росію. А у канцелярії Зеленського роблять вигляд, що нічого страшного не сталося
Громом серед ясного неба для багатьох українців, особливо тих, хто зі зброєю у руках боронить нашу країну від агресора, стало повідомлення про те, що рідний брат Михайла Подоляка, радника керівника Офісу президента України (вихідця зі Львова), працював у головному розвідувальному управлінні міноборони росії. Родинна близькість із негарним політичним присмаком зовсім не заважала Михайлу Подоляку у воєнний час преспокійно ходити коридорами Банкової, слухати розмови державної ваги і давати поради першим особам країни. Нікому в канцелярії Зеленського навіть не спало на думку оцінити ризики перебування такої особи на стратегічному об'єкті і поцікавитися, чи можна допускати її у святая святих…
Інформація про те, що старший брат Михайла Подоляка — полковник-розвідник Володимир Подоляк працює на росію, у політикумі гуляла давно. Але на Банковій на неї не реагували. Скандал набрав шалених обертів лише коли стало відомо, що Подоляк-старший помер. Особливо привернули увагу ритуальні речі: вінок на цвинтарі від колективу «Центру підготовки офіцерів ГРУ», надмогильний портрет російського розвідника у військовій формі і його численні бойові нагороди на мундирі. Серед відзнак цього ГРУшника окремих пояснень вимагає відомча медаль російського міноборони — «Учаснику спеціальної військової операції». Якщо хтось забув, нагадаємо: СВО — це повномасштабна війна росії проти України. Отож за медалькою можна дійти висновку, що Подоляк-старший брав у ній участь, воював проти українців. Чому ж на Банковій це пропускали мимо вух? Не порушували карної справи проти високопосадового окупанта, не накладали на нього санкцій? Зрештою, чому не вказали на двері його молодшому брату, який «патронує» інформаційні потоки у державі й після сумнозвісного Арестовича, цієї російської «консерви», став своєрідним рупором Банкової? Наскільки правильні його месиджі?
У лютому цього року на запитання, поставлене руба, Михайло Подоляк свою родинність із братом Володимиром коментував як віддалену, несерйозну. Заперечував його співпрацю із кдб, фсб. Мовляв, спілкування з братом у нього практично немає. Міг зателефонувати йому на день народження — і нібито на цьому всі їхні контакти закінчувалися. Зі світоглядних та організаційних причин. Водночас, на думку Михайла Подоляка, за всіх ідеологічних розбіжностей з братом він «не бачив жодного сенсу відмовлятися від сім'ї…».
Офіцер гру Володимир Подоляк був аж ніяк не рядовим офіцером у російській розвідці. Це підтверджує той факт, що його зарахували до російської делегації, яка на початку великої війни вела з представниками України переговори про припинення бойових дій (читай — фактичну капітуляцію). У складі української групи на цих перемовинах був… його брат Михайло. Уявляєте, яка колізія! Про що могли домовлятися брати по обидва боки барикад? І як можна було розцінити тодішні слова радника Офісу президента України Михайла Подоляка, який навесні 2022-го стверджував, що сторони наблизилися до компромісу?..
Коментар для «ВЗ»
Євген МАГДА, виконавчий директор Інституту світової політики
— Чому українські спецслужби допустили до роботи у канцелярії президента Зеленського Михайла Подоляка, брат якого працював на росію? Йдеться не просто про конфлікт інтересів, а про загрозу національним інтересам України?
— Вочевидь, тому що було ухвалено таке політичне рішення… Але у суспільстві резонно кажуть: Михайло Подоляк перебуває на державній службі, повинен проходити відповідну перевірку. З Банкової парирують — мовляв, радить він на громадських засадах. Але ж це лукавство! Михайло Подоляк є, по суті, інформаційним рупором чинної влади. Якщо не зважаємо на позицію Подоляка, то виникає питання: а як тоді збираємося формувати інформаційну політику?
— Михайло Подоляк не другорядна людина у владі, у нього свій офіс на Банковій…
— Питання в іншому: люди, які є безпосередніми керівниками Михайла Подоляка, на його зв’язки з росією взагалі ніяк не реагують. Начебто цього не було! Начебто те, що сталося, нікого не стосується. Але ж це не так!
Попри те, що триває війна, територією України продовжують прокачувати російську нафту для потреб Угорщини. Нафтопровід «Дружба» продовжує працювати. Це якось політично обумовлено. Але це наша проблема, що наші пращури довго боролися проти «країни рад», а отримали країну радників… Сьогодні ситуація є такою, що третина вакансій в уряді не заповнено, а радники з кожним днем стають все більш всемогутніми. У нас триває війна, але виходить, що у нас зазіхають на Конституцію, змінюють порядок у державі. Я не думаю, що життя в офісно-президентській республіці - це те, за що голосували виборці Зеленського.
— У пресі пишуть, що брати Подоляки брали участь у російсько-українських перемовинах — по різні боки. Якими могли бути наслідки таких «братських» переговорів?
— Достеменно не знаємо, як воно у цьому випадку було. Мене цікавить не стільки цей факт, скільки те, що влада з цього приводу нічого не коментує. Робить вигляд, що цього конфлікту інтересів немає, що цього не сталося. Що все начебто так і має бути. Така позиція неправильна. Ми не повинні бути заручниками цієї ситуації. Ми повинні бути державою, яка будується на основі чинних норм законодавства. Але замість політичної відповідальності у нас є інституція радників, які робитимуть що завгодно та як завгодно. У тіньовий спосіб керувати урядом, у тіньовий спосіб впливати на політику влади — і за це не нести жодної політичної відповідальності.