Передплатити

"Коробить від того, що людина, яка очолює державу, вдається до політичних спекуляцій..."

Що сказав і чого не почули українці з уст президента


Володимир Зеленський. Фото: ОП

П'ять з половиною годин, замість трьох анонсованих, тривала у п'ятницю пресконференція президента Володимира Зеленського із журналістами. Вона була присвячена екватору його перебування при владі.

Для глибокого аналізу тез і натяків, які прозвучали з уст глави держави, знадобиться не один день. Але якщо коротко: вони викликали неоднозначні враження у глядачів та у самих журналістів і, як на мене, породили ще більше запитань, ніж їх було до цього…

Пресмарафон, схоже, найперше був покликаний погасити низку резонансних скандалів останнього часу, в яких фігурувала команда Зеленського і він сам. Якщо президент думав, що зуміє переконати у чомусь суспільство, зняти претензії, чи домисли, то сталося, радше, навпаки. Не в останню чергу — через надто емоційний, нервовий, часом — зверхній стиль спілкування президента-спікера. Встановленню істини це не сприяло.

Чи не найбільшим своїм досягненням за перші два з половиною роки президентства Володимир Зеленський вважає інфрастуктурні зміни, нові дороги-мости, порти, прибутковість «Укрзалізниці» (?), закон про землю, антиолігархічне законодавство, створення національної авіакомпанії…

Водночас президент обурений тим, що у медіа цілеспрямовано, але, на його думку, несправедливо нагнітають ситуацію повідомленнями про економічну, енергетичну, медичну та інші кризи, розганяють паніку щодо війни — мовляв, підстав хвилюватися нема, ситуація всюди контрольована.

Загрозами для України президент вважає не тільки зовнішні небезпеки, а й внутрішньополітичні. Громом серед ясного неба для загалу стала заява Зеленського про підготовку державного перевороту і причетність до цього олігархату. Ось цитата глави держави: «Ми отримали інформацію, що першого числа в нашій державі буде державний переворот. 1−2 грудня… Це не тільки агентурна інформація, а і звукова, де представники з України, скажімо так, з представниками Росії, скажімо так, обговорюють участь Ріната Ахметова в державному перевороті в Україні. Що буде залучено мільярд доларів тощо…».

Конкретизувати цю сенсацію глава держави не захотів. Володимир Зеленський звинуватив найбагатшого вітчизняного бізнесмена у тому, що той через свої медіаресурси веде інформаційну війну проти нього.

Дісталося програмам Савіка Шустера, Наталії Влащенко, які начебто є дезінформаторами, дестабілізаторами ситуації у країні. Звинувачення у проплаченій олігархами роботі було висунуто і блогеру Юрій Бутусову. Все це викликало обурення з боку згаданих журналістів, які вважали ці нападки необґрунтованими, елементом тиску на них.

Багато часу президент приділив «вагнергейту''. Як випливає з його пояснень, відміняючи спецоперацію проти військових злочинців з Росії, Зеленський керувався благими намірами: врятувати життя цивільних людей, небажанням зіпсувати стосунки зі США і з турецьким президентом. Колишнього головного розвідника Міноборони Василя Бурбу назвав авантюристом, аферистом, який начебто, серед іншого, підсунув йому провокаційну інформацію про походження коронавірусу і запропонував передати її у Росію і Китай. Зеленський сказав, що Бурба брав участь у блокуванні Майдану, є дріб'язковою людиною. Дорікнув, що він зробив ремонт на своїй дачі за 11 млн грн. За словами Зеленського, головний розвідник «торгував інформацією». Президент підкреслив, що призначали Бурбу ще за Порошенка. Але коли зайшла мова про члена команди Януковича — люстрованого Олега Татарова, якого Зеленський призначив наглядати за всіма правоохоронними органами — президент про цей «шлейф» не згадав, вважав це призначення законним…

А ось і міжнародна реакція на частину пресконференції Зеленського, в якій йшлося про «вагнергейт». Засновник Bellingcat Еліот Гіґґінс та керівник журналістського розслідування щодо «вагнерівців» Христо Грозєв заявили, що засмучені пресконференцією Зеленського…

Журналістка «Лівого берега» Соня Кошкіна поцікавилася ймовірністю зміни черговості парламентських і президентських виборів, про що ходять розмови. Президент сказав, що це вирішуватиме Конституційний Суд, з чого можна зробити висновок, що така вигідна для політичного майбутнього Зеленського ротація цілком можлива…

Зеленський всіляко захищав одіозних осіб зі свого оточення — Андрія Єрмака, Олега Татарова. Назвав їх висококваліфікованими фахівцями, захищав від претензій преси. У тому числі, коли першому дорікали за гучне святкування дня народження у державній резиденції і користування державним авіатранспортом. Зеленський нервовово відповів, що на це свято він «циган і ведмедів не викликав».

Коментар для «ВЗ»

Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства

Враження від цього дійства у мене суперечливі. З одного боку, як на мене, президент зберігає свою людяність, не «забронзовів». Багато його відповідей були щирими — він говорив те, що думає, як би ми до цього не ставилися, як би це смішно не виглядало. Але, з іншого боку, трохи коробить від того, що людина, яка очолює державу, не розуміє рівень загроз, вдається до політичних спекуляцій на кшталт того, що готується держпереворот за участі Ахметова, і що на це приготовлено мільярд доларів.

Зеленський робить знак рівняння між собою, як президентом України, і державою. Він — лише символ. Він не ототожнює державу. Людина на високій посаді може неправильно виконувати свою функцію. Якщо вона шкодить національній безпеці, цю людину треба всіляко критикувати. Наш президент цього, мабуть, не розуміє. Або його оточення не пояснює, що він лише виконує обов'язки президента, а не є екзистенційним уособленням держави.

Манера спілкування Зеленського, його напади на журналістів, які ставили йому незручні питання, виглядали не гідними президента. У багатьох речах, про які говорив Зеленський, він «плавав» — у фактажі, у розумінні процесів у політичній сфері, в економіці.

Окрім того, президент сприймає журналістську спільноту як ворожу, як таку, що займається штучною боротьбою лише з ним. Звідси дивні відповіді Михайлу Ткачу про те, що через нього, мовляв, президенту ніде відпочити, бо його переслідують.

Так, президент має право відпочити, але не за рахунок олігархічних грошей, не за рахунок ресурсів держави, не передбачених чинним законодавством. Все це має бути предметом розслідування компетентних органів. Президент це відкидає, вважає, що йому заважають жити. У нас уже був один президент, якому «заважали жити». І цей президент погано закінчив.

Якщо Зеленський не змінить своєї поведінки щодо журналістської спільноти, не перегляне своє оточення, яке зазнало значної критики з боку преси, якщо він не зрозуміє, що переговорний процес, це — процедури, інституції, узгодження інтересів, оцінка ризиків і загроз — то зіткнеться не просто із критикою журналістів, а з потужним суспільним протестом, відторгненням. І отримає каскад проблем, з якими буде важко впоратися. Це буде питання до всієї системи влади.

Читайте також: Зеленський відповів, чи готовий іти на другий термін