Передплатити

Шостий президент набиває Україні татуювання "Тут був Вова"

Зеленський був і залишається експериментом


Президентська каденція Володимира Зеленського досягла екватора. Два з половиною роки тому хтось оголошував його перемогу «електоральним майданом».

Хтось схильний був розцінювати як національну катастрофу. Але у підсумку ближче до правди виявилися ті, хто зміг втриматися від екзальтації, — пише Павло Казарін для «Української правди».

Президентство Зеленського швидше нагадує тест на вандалостійкість.

У 2019 році виборці посадили в головне крісло країни людину без політичних поглядів. Віддали йому повний контроль над законодавчою і виконавчою владою. І стали спостерігати за тим, як аполітичний обиватель і сформовані правила гри намагаються переробити одне одного під себе.

Ховаємо зошити, дістаємо подвійні листочки

Зеленський став реальним тестом для постмайданної України.

З 2014 по 2019-й країна оточувала себе символічним парканом, виробляла нову політичну мову і формувала заново уявлення про норму і девіації. Причому у багатьох була спокуса оголосити всі зміни — ексцесами епохи п'ятого президента країни.

І аж до 2019 року ніхто не міг з упевненістю сказати — наскільки стійким є новий соціальний договір і в якій мірі він здатний існувати без підтримки першої особи.

Своїм президентством Порошенко був зобов'язаний Майдану — а тому був приречений говорити на його мові, враховувати інтереси вулиці і порівнювати себе з етичними координатами протесту.

А шостий президент країни був вільний від усіх цих зобов'язань. Він не був пов'язаний з Майданом на рівні особистих переживань.

Не був закорінений в темі війни на рівні персонального досвіду. Його обрання позбавило нову етику державних милиць.

Його інавгурація відкрила вікно можливостей, всередині якого була потенційна ревізія всього накопиченого і побудованого.

Однак перевірку на міцність нова етика явно пройшла. Зрештою, кожен президент шукає мову, яка дозволяла б йому виступати від імені нації.

Якби Зеленський вважав, що таке право йому дає етика Антимайдану — ми б слухали сьогодні пасажі про «один народ» і «Велику Вітчизняну».

І той факт, що шостий президент країни говорить на мові п'ятого, означає лише те, що риторика Майдану витримала іспит на право вважатися новою нормою.

Революція відкладається

Втім, така сама перевірка була уготована найпопулярнішим міфам українського суспільства. Володимир Зеленський перемагав на хвилі антиелітарного запиту.

Втома від еліт і протиставлення «простої людини» — «колективному чиновнику» два роки тому здобули тріумфальну перемогу в нашій країні.

Більшість українських громадян були переконані в тому, що всі проблеми зможе вирішити «людина ззовні». Що досить лише віддати владу тому, хто не зв'язаний зобов'язаннями. Що «нові обличчя» — це самі по собі ліки і панацея.

Цей міф перевірку на міцність не пройшов. Виявилося, що заміна регіональних баронів на весільних фотографів в парламенті ще не занурює країну в епоху щастя і процвітання.

Більш того — система неформальних зв'язків дуже швидко перетворила нову монобільшість на восьминога. Шостий президент країни вже третій рік поспіль намагається упакувати його в дисциплінарну авоську, стежачи за тим, щоб жодне щупальце не вивалювалося назовні — але особливо успішним цей процес назвати не вийде.

Створений президентським оточенням партійний голем управляється зі змінним успіхом — і можна припустити, що рано чи пізно захоче вийти з-під контролю.

Тим, хто чекав від «нових облич» повної несхожості на «старі», впору гніватися. Виявилося, що кадрове перезавантаження не скасовує неофіційних правил гри і тіньових центрів впливу.

Українська держава, як і раніше, схожа на локомотив, маневри якого обмежені траєкторією рейок та інерцією.

Країна отримала можливість переконатися, що її потенціал розвитку сковує не підступна верхівка з неправильними прізвищами, а створене за двадцять з гаком років середовище.

Дуже скоро Зеленський сам став заручником цього середовища. А заодно — заручником своєї звички подобатися публіці і своєї ж невіри в інституційні підходи.

В результаті, професійні касти продовжують тримати країну в заручниках. Лояльність в кабінетах влади цінується вище за професіоналізм. А ефектність подачі явно підміняє собою рівень опрацювання рішень.

Втім, поклавши руку на серце, Зеленського складно у всьому цьому звинувачувати. Він від початку не був революціонером. Наділяти його видатними реформаторськими якостями могли лише ті, хто не дуже добре розбирається в людях.

Шостий президент країни був і залишається експериментом. На його прикладі ми просто отримали можливість простежити, як саме змінюється людина без спеціальної підготовки, яка волею долі опинилася в головному кріслі країни.

Пам'ятник собі

Його попередника називали президентом АрМоВіра. До цієї тріади можна ставитися як завгодно, але вона була — і закріплювала Порошенка в консервативному кластері політичного поля.

А ось Зеленський зі своєю тріадою поки ще не визначився — а тому так складно атрибутувати його в рамках політичної системи координат.

Він не став президентом капітуляції — всупереч очікуванням супротивників. Не став президентом економічного дива — всупереч надіям прихильників.

Але навряд чи сам Зеленський готовий погодитися з випадковістю свого президентства. Головне крісло країни дає доступ до підручників історії, і перед подібною спокусою встояти досить непросто.

І все тепер залежатиме від того, як він сам розуміє словосполучення «історична роль». У його силах — провести судову реформу і дати країні шанс на правосуддя.

Змінити бізнес-клімат — і зробити підприємництво точкою зростання. Його повноважень з надлишком вистачить на те, щоб подолати найрізноманітніші консервативні стереотипи. Від ставлення до медичного канабісу до ідеї створення національної автономії кримських татар.

Замість цього Володимир Зеленський діє в суворій відповідності зі старою формулою: «хочеш, щоб вона тебе запам'ятала — подаруй їй сертифікат в тату-салон».

А тому флагштоки по всій країні, проєкт Великого герба і свято «Дня державності» виконують цілком приземлене завдання.

На наших очах шостий президент країни набиває Україні татуювання «Тут був Вова».

До кінця його каденції залишається ще два з половиною роки.

Джерело