Передплата 2024 «Добра кухня»

Релігія підозрілих

Що спільного може бути у кремлівського пропагандиста, європейського популіста і, скажімо, українського корупціонера? Правильна відповідь — цинізм

Бертран Рассел писав про те, що циніки не здатні вірити в те, що їм говорять, тому що не здатні вірити в будь-що. З Нобелівським лауреатом важко сперечатися: цинізм, як концепція, заперечує вищі мотиви у людини. Циніки беруть до уваги лише найгірші людські якості — і від них же відштовхуються при аналізі чужої поведінки, — пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Циніки повсюдні. Це вони розповідають в ефірі російського телебачення про підступний Захід і його плани щодо знищення Росії. Твердять про «екстремістів-кримських татар» і черговий «відвернений теракт» в окупованому Криму. Кричать про підступність «іноземних агентів», вся вина яких лише в тому, що вони намагаються не співати в загальному хорі.

Російські циніки не самотні. В Європі їм вторять всі ті, хто живе за принципом «своя сорочка ближче до тіла». Ті, хто не вірить в синергію і співпрацю. Вони схильні об'єднуватися не в ім'я ідеалів, а всупереч їм. І раз по раз пропонують відмовитися від єдиних правил заради сьогохвилинних.

Втім, в Україні цей світогляд давно здобув собі вдячну паству. Українські циніки розповідають нам про «зовнішнє управління». Протестують проти кадрових конкурсів з іноземцями в журі. Сіють невіру і твердять про те, що «всі однакові». Їм вигідно жити в такому світі, тому що його опис нітрохи не суперечить їхнім ідеалам. Найменша підозра, що список мотивів людини не вичерпується корисливістю, прирече їх на відчуття власної неповноцінності, а тому вони старанно женуть будь-які думки про подібне.

Цинізм дуже добре продається. Тому що він унормовує свого носія. Оголошує його точкою відліку і фундаментом. Цинік пропонує своїй пастві неробство. Говорить про те, що вони — носії фінальної редакції істини. «Ніхто не кращий» — а тому немає сенсу ставати кращим. «Всі однакові» — а тому можеш залишатися таким же, як зараз.

Цинізм прямо протилежний прогресу. Філософія власного шлунка не передбачає співробітництва, а циніки рідко готові наділяти оточуючих складними мотивами. Але наш світ ставав більш дружелюбним лише завдяки тим, хто готовий був розгледіти в сусіді краще. Циніки не створювали колективний комфорт — вони лише намагаються на ньому паразитувати.

Цинізм дуже добре купується. Тому що його носію не потрібно підозрювати себе в етичній неповноцінності. Не доведеться думати про те, що інші можуть бути складнішими і поряднішими. Цинік судить світ по собі — а тому живе в реальності, де всі хочуть його обдурити. Він постійно насторожі — тому що в ідеалістах бачить лицемірів, а в альтруїстах — безумців.

Цинізм — це релігія підозрілих. Дурних, відсталих і обмежених. Проблема в тому, що всі ці якості не дозволяють своєму носієві створювати складне. Майбутнє будується на співробітництві. Успіх — на довірі. У той момент, коли ми перестали вірити в безальтернативність гри з нульовою сумою, у людства з’явився шанс.

Вісім років тому Україні оголосила війну державі, що винесла цинізм на свої державні прапори. Сучасна Росія не втомлюється повторювати про те, що брехня і обман — це альфа і омега світового устрою. Переконує себе в тому, що не порушує ніяких правил, а лише поводиться нарівні з іншими. А тому будь-які закиди з приводу своєї поведінки Москва парирує формулою «сам дурень».

Але в тому й річ, що протистояння циніків аж ніяк не повинно прирікати нас на зустрічний цинізм. Хоча б тому, що ця якість безпосередньо загрожує життєздатності суспільства. У той момент, коли цинізм зашкалює, суспільство розпадається, перестає реагувати на подразники, а потрясіння будь-якого масштабу не викликають в ньому ніякого колективного почуття: ні скорботи, ні єднання, ні солідарності. І в цей момент з цим суспільством можна робити все, що завгодно.

Втім, українські торговці цинізмом навряд чи думають про складне. Ймовірно, вони лише стоять на сторожі концепції «Техас повинні грабувати техасці». Але в тому й річ, що в цей момент вони захищають своє персональне майбутнє ціною нашого колективного. І чим більше вони намагаються самих себе убезпечити — розповідаючи всім нам про те, що в світі немає нічого складнішого за травлення — тим вище ризик, що втома і апатія в Україні візьмуть верх.

А тепер переконайте мене в тому, що етичний дефолт ніяк не пов’язаний з програшем у війні.

Джерело