Сполучені Штати сказали "так" нашому партнерству. Але є "але"

Короткий аналіз зустрічі Джо Байдена із Володимиром Зеленським і спільної заяви щодо стратегічного партнерства.

У аналізі виходжу з кількох парадигм:

1. Зеленський бреше, як дихає. Насправді він не є ні патріотом, ні страстотерпцем за Україну. Він свідомий борець за рейтинги. Його мета — не процвітання України, а другий термін.

2. Команда президента — це команда популістів, які об'єднані однією метою — утримання влади і її подальша концентрація.

3. Сполучені Штати сильно залежні від громадянського суспільства. Там серед науковців немає Іллі Киви, експерти зібрані і часто навіть об'єктивні, а громадянське суспільство погано реагує на брехню. Там влада змушена дотримуватися етичних стандартів. І там працюють інституції незалежно від того, хто у владі.

4. Американська дипломатія відповідає базовому анекдоту: в Одеського радіо запитують, чим відрізняється дівчина від професійного дипломата? Якщо дівчина говорить «ні», це значить, що все у вас з нею може бути. Якщо дівчина говорить, що «все може бути» — це значить «ні». Якщо дівчина говорить «так» — то це вже не дівчина. Якщо ж дипломат говорить «так» — це значить «може бути». Якщо дипломат говорить «може бути» — це значить «ні». Якщо дипломат сказав «ні» — то це не дипломат.

Тобто, американці говорять не босяцькою, а дипломатичною мовою. Але розумним людям усе зрозуміло.

Якщо ви з цими тезами незгодні — далі можете не читати.

Тепер аналіз спільної заяви.

Це лише заява. Сполучені Штати чітко сказали «так» нашому партнерству. Це значить, що воно може бути, але…

Які були «але» від Байдена Зеленському у бесіді віч-на-віч для нас поки здогадки. Про них пізніше.

Але зустріч необхідно назвати успішною. І для Зеленського, і для України, і для США. І ось чому.

1. «Після 30 років з моменту відновлення Україною своєї незалежності зв'язки між Україною та Сполученими Штатами є міцнішими, ніж будь-коли», — йдеться у заяві.

Це дасть змогу Зеленському (і це вже сказав міністр закордонних справ Дмитро Кулеба) заявляти, що саме він вивів відносини між Україною і США на новий рівень.

А я б скромно уточнив, що, по-перше, це зусилля народу України і її громадянського суспільства. По-друге, працівників Міністерства закордонних справ. По-третє, якби Україну представляв на цьому майданчику не Зеленський — ці зв'язки могли би бути ще міцнішими.

Знову ж. У США знають, що точку неповернення у зону впливу Росії український народ пройшов у 2014 році. А тепер, після цієї заяви, цю точку пройшов і президент Зеленський.

І це головний успіх України 1 вересня.

2. США тепер матимуть нагоду завжди ловити на косяках Зеленського. Вони нагадуватимуть йому про «спільні цінності». Адже про це теж йдеться у заяві.

А ще: «Успіх України має центральне значення для глобальної боротьби між демократією та автократією».

І це наша відповідь Чемберлену від США і своїм ворогам, і союзникам.

Це говорить про поширення «Нової атлантичної хартії». І про основу зовнішньополітичного курсу Білого дому. І я би на цьому акцентував. Це безперечно успіх США.

3. Ще цікава цитата: «Сполучені Штати підтримують право України обирати свій власний зовнішньополітичний курс вільно від зовнішнього втручання, включаючи прагнення України вступити до НАТО. Ми також залишаємося відданими допомозі Україні у проведенні реформ, що тривають».

І ці фрази точно писали не у нас, а у Білому домі. Як чітко розставлені акценти.

Росії дипломатично, але прямо вказали, що США мали на увазі істерію Кремля щодо «геополітично неприпустимого вступу України до НАТО, бо це небезпека для Росії». Але тут же і Україні вказали, що в НАТО можна лише через реформи.

Структурно сама заява поділена на 5 параграфів.

Параграф № 1. «Безпека та оборона».

Тут особливого прориву не відбулося.

США не готові підключитися до «нормандського формату». Правильні, впевнені, але загальні фрази про невизнання окупації і підтримку. Але все закінчується закликами: «Ми закликаємо Росію виконати зобов'язання щодо припинення вогню на сході України та по-справжньому брати участь у зусиллях з врегулювання конфлікту задля завершення війни».

А закликами Кремль зупинити важко.

Домовилися також про те, про що вже давно домовилися: «Поглиблення співпраці у таких сферах, як чорноморська безпека, кібербезпека, обмін розвідувальною інформацією. США підтримують право України обирати свій власний зовнішньополітичний курс вільно від зовнішнього втручання».

Ой, якщо я підтримую право дівчини на щасливий шлюб — не факт, що я буду шукати їй женихів чи готувати посаг.

Зате тут же Штати вказують Україні (і правильно вказують) про реформу Служби безпеки. Яка має шпигунів ловити, а не кришувати наркотики чи мародерствувати на бізнесі.

У цьому параграфі прекрасна тільки гарантія виділити Україні 60 мільйонів на закупівлю системи «Джавелін». І співпраця в секторі кібербезпеки.

Параграф № 2. «Демократія, правосуддя та права людини».

Тут Штати нарізають завдання: і по НАБУ, і по САП, і судовій реформі.

Повторюся, я повністю підтримую такий метод: ви з урядом робите реформи, ми ставимо заліки і даємо наступні гроші.

А поки Україна «розробляє амбітний та всеосяжний план трансформації, який буде розглянуто на наступному засіданні».

Розумієте стиль? Там, де ми активно і бігом щось розробляємо — це кварталівський допис у спільний текст.

Параграф № 3. «Енергетична безпека та клімат».

«Україна та Сполучені Штати сприяють зміцненню енергетичної безпеки України шляхом політики стійких, ефективних та довгострокових рішень, підкріплених триваючою реформою корпоративного управління».

Знову ж — усе має бути підкріплене реформами. У даному випадку — зробити дієвим корпоративне управління.

І далі про залучення інвестицій у енергетичний сектор, зменшення викидів. Підтримка інновацій.

Все важливе і правильне, але без конкретики. Бо уряди збираються підтримувати зусилля.

Тут і про «Північний потік-2»: «Сполучені Штати мають намір продовжувати застосування передбачених законодавством заходів та енергетичної дипломатії, у тому числі шляхом нещодавнього призначення старшого радника з питань енергетичної безпеки, з метою збереження транзитної ролі та забезпечення безпеки поставок України у цей перехідний енергетичний період, а також недопущення використання Кремлем енергетики як геополітичної зброї».

Красиво. Як у анекдоті про дипломатів. Тверде «так», але між рядками — «може бути». Як себе поведете.

Параграф № 4. «Економічне зростання та процвітання».

Знову ж спочатку виписані зобов'язання України по реформах. У цьому розділі особливий акцент на незалежність Національного банку України.

Це у Штатах на особливому контролі, тому і вписано спеціально. Злить людей намагання Зе-команди осідлати незалежну інституцію, вакханалія звільнень і створення нетерпимих умов для роботи.

І взагалі у цьому розділі «пробіжка» по фінансовій стороні. Тому що гроші ще ніхто не відміняв. Але на Заході хочуть їх ефективного витрачання.

Бо алкоголіку можна дати на лікування, а не на чергову пляшку.

У цьому ж розділі — розвиток торгівлі та інвестицій, трошки води, типу: «Україна та Сполучені Штати завершили підготовку Меморандуму про взаєморозуміння щодо комерційної співпраці».

І приємна конкретика цього розділу: «Початкова сума підтримки Експортно-імпортного банку (EXIM) Сполучених Штатів для цих потенційних транзакцій у розмірі 3 мільярди доларів може бути збільшена в міру розвитку проєктів у агробізнесі, інфраструктурі, кліматі та енергетиці».

Але це все обговорюється. Між рядків читаємо: інвестиції в обмін на реформи.

Але суми названі конкретні і чималі. І реформи, які треба впровадити — конкретні.

Параграф № 5. «Протидія пандемії та гуманітарна допомога».

Тут трошки грошей, але приємно.

Україні пообіцяли додаткові $ 12,8 млн допомоги, яка пов'язана з Covid-19. Найімовірніше, нам це видадуть тестами.

І ще уряд США надасть Україні додаткові $ 45 млн гуманітарної допомоги.

Загальний висновок: текст писали у США з невеликими українськими вставками.

Я би сказав 80/20. Там, де конкретно не домовились, присутнє бла-бла.

Зеленський говорить сам, що не усе йшло по маслу. А це значить, що йому таки сказали, що впровадження реформ — це не розмови про них. І одним піаром на РНБО тут не обійдешся. І, мабуть, показали чіткі маркери у боротьбі з корупцією.

Наприклад, реальні доганялки Ігоря Коломойського, як хрестоматійного для України олігарха і корумпанта. Тому і тривала розмова довше запланованого. Щоб Зеленський і почув, і зрозумів.

В обмін на визнання Зеленського другом, а відносини найкращими — йому наміряли неміряно задач.

Більшість допомоги обіцяна в розмін на реформи.

Тому успіх є. Не такий як хотілося. Головний — Зеленський нарешті остаточно розвернувся у бік Заходу. Куди ми вже давно і так йдемо.

Йому сказали: робіть і все буде ок.

Ну і якщо все добре, то Байден приїде в гості. Це для Зеленського тепер має стати додатковим мотивом врешті взятися за реформи.

Джерело