Україна – рай для популістів
Українська жаба (майже дослівний мікс двох живих розмов і одного коментаря у ФБ – у діалозі з висновками)
Будемо відвертими. Відставка Коболєва жодним чином не зменшить рейтингів влади.
1) Для простих людей Коболєв — уособлення несправедливості.
Основний аргумент:
— Він, мудак, отримує зарплату в мільйон у місяць, а я за п’ять (десять, п’ятнадцять) тисяч горблюся. Н*фіг з пляжу.
— Так у нього ж західна освіта, досвід. Він ризикує кожного дня, приймаючи рішення.
— П*фіг. Я теж кожного дня ризикую під маршрутку попасти. Ти бачив як вони їздять? А цих Коболєвих возять з охороною.
— Так, а скільки ж він має заробляти?
— На мінімалку, щоб побачив, як воно простим людям жити. (До речі, те ж саме люди думають і про депутатів і міністрів).
— На мінімалку усіх.
— Так їм же в конвертах олігархи платитимуть?
— Так, а їм і так в конвертах доплачують.
Піпл рішенням Уряду задоволений.
Висновок: від совка нам у ментальний спадок дісталась зрівнялівка. Отак і у школі. Нікого не дивує, що прибиральниця без вищої освіти і молода вчителька отримують однаково.
— А що? Вона корчиться і підлогу миє, а та в чистенькому щось дітям парить.
2) Те, що Коболєва зняли «по бєспрєдєлу» — нікого не цікавить. Справедливість (в розумінні більшості українців) — вища за право:
— Так зняли ж не по закону. Мала звільняти Наглядова рада, а зняв Кабмін.
— П*фігу. Хай ще у нього і усе конфіскують. А то не понажираються ніяк, гади. Молодець Зеленський. Начав їх жучить.
— Так не Зеленський же ж зняв. Шмигаль.
— А яка разниця. Всі під ним ходять.
3) Так тепер у нас проблеми з МВФ будуть. Грошей не дадуть:
— Та п*фіг на МВФ. От у цих Коболєвих та Вітренка, синочка відьминого, і забрать усе, і грошей фатить.
— Так Вітренка ж на місце Коболєва хочуть призначити.
— От, г*ндони, коли вже хтось прийде і постріляє їх усіх?
— Так, а кого призначати треба?
— Та будь-кого, аби порядочний був. І ціну на газ зменшив.
— А платить йому скільки?
— Ну, тищ двадцять.
— Так професіонал не погодиться за такі гроші.
— То хай знайдуть того, хто погодиться.
— А ви б дядьку пішли?
— Та ні, старий я. І освіти нема. Маладьож хай іде.
Висновок: Соціалізм у нас просто погане слово. Асоціація не та. Але пів країни — соціалісти в душі.
Україна — рай для популістів. Європа нам ще років двадцять не світить. І то, якщо ми це покоління молоді не проспимо.