Передплатити Підтримати

Інвестиції зіграли в мінус. Маємо найгірший результат за 20 років

"Караул! Рятуйте! Допоможіть! Все пропало!", — приблизно такі крики ми чуємо в останні дні в зв'язку з публікацією статистики за 2020 рік. Адже — о, сюрприз — виявилося, що в Україні стався чистий відтік інвестицій. Тобто прямі інвестиції зіграли в мінус

Вперше за 20 років. І тепер пора посипати голову попелом і терміново робити з цієї однієї цифри якісь висновки.

Що сталося в Україні в 2020 році, що у нас трапився відтік прямих інвестицій? Нічого. Насправді інвестиційний клімат в Україні не змінився. Як і раніше, для інвесторів найбільшою проблемою є судова система, а саме відсутність верховенства права. Як і раніше, основним шлагбаумом на шляху грошей в Україну керують український суддя і український СБУшник. Судова реформа, справжня судова реформа, залишається тільки в мріях. Програму з МВФ саботують. Нічого нового. Все, як завжди.

Чому ж інвестиції зіграли в мінус? Банально, але просто. Коронавірус. Пандемія. Яка призвела до карантину по всьому світу. Який викликав найбільшу економічну кризу останніх десятиліть. Світова економіка впала. А бізнес просто не міг нікуди їздити. Сидів вдома. Проводив конференц-дзвінки в Zoom. А це не найкраща атмосфера для здійснення прямих інвестицій у далекі країни. Прямо скажемо, найгірша атмосфера. А ось вивести додому дивіденди в такій ситуації нікому не завадить. Ось і результат.

Чому ж такий поганий результат, найгірший за 20 років? Адже навіть у 2008 році такого не було, запитаєте ви. Річ у тому, що поточна криза пройшла для України м'якше, ніж у 2008 році, але для всієї світової економіки, навпаки, жорсткіше. Тоді, в 2008—2009 рр., світова економіка продовжила зростання. А в Україні падіння було в рази більше. Але це падіння сталося в кінці 2008 року. У вересні. А до цього у світі панувало благоденство і настрій, як на ринку біткоїна зараз. Тому в перше півріччя 2008 року інвестиції в Україну продовжували йти. Потім пройшов обвал, але в другому півріччі 2009 року знову все вже відновилося, крім фінансового сектора, і інвестиції знову пішли.

Цього разу все було по-іншому. Україна втратила лише 4% від ВВП, незважаючи на прогнози березня минулого року, які малювали втрати до 10%. А ось весь світ просів набагато сильніше і йому, світові, і всім бізнесам окремо було не до інвестицій. Крім IТ. Зараз ми бачимо просто божевільний кадровий голод в IТ-секторі в Україні. Попит на ІТ-вців божевільний. Вакансій море. І експорт IТ-послуг зростає як на дріжджах. Але ось така особливість ІТ-сектора, що тут треба просто зняти офіс, ніяких інвестицій робити не треба. І навіть якщо іноземні контори відкривають офіси і наймають українських IТ-вців, а вони це роблять, то в статистиці з інвестицій це не проходить.

І ще одна особливість інвестицій «до Майдану». Велика частина з них йшла з Кіпру. Гроші виводили через українські банки на Кіпр, а потім просто повертали. Після реформи банківської системи більшість каналів виведення грошей закрили. І раптом впали інвестиції з Кіпру. Парадокс, правда?

Чи означає це, що з іноземними інвестиціями все добре? Звичайно, ні. В Україні постійний брак інвестицій. Прямих іноземних інвестицій. Їх історично просто критично мало. Чи залишається проблема? Звісно. Інвестицій в українську економіку катастрофічно мало. А відсутність верховенства права призводить до того, що і українські олігархи активно виводять дивіденди з країни. Що для цього треба робити? Та сама судова реформа. І відсторонення силовиків від економіки. Це як необхідна умова. Чи буде вона достатньою? Для поліпшення інвестиційного клімату — вже так. Для різкого зростання інвестицій в економіку — можливо й ні, поки у нас такий високий рівень бюрократії, регулювання і радянська система трудових відносин. Тобто не буде в української економіки конкурентних переваг до того моменту, поки ми не лібералізуємо максимально умови діяльності в Україні. Але насамперед необхідно створити необхідні умови, без яких гроші просто не прийдуть.

І розчулює, що більше за всіх перейнялися втратою інвестицій в групі «посіпаки Коломойського». Дубінський носиться з цією статистикою, як дурень з писаною торбою. Цікаво. Спочатку ти кличеш оголосити дефолт і не платити за боргами, тобто кинути всіх і створити економічну кризу. Спочатку ти атакуєш незалежний Нацбанк, який для всіх у світі є індикатором адекватності економічної політики, а значить — надійності інвестицій. А потім раптом дивуєшся, що інвестиції не йдуть. Дійсно, що ж може налякати інвесторів?

Джерело