Винуватця «головного розчарування» Зеленський бачить у дзеркалі

Там зафіксували неприємну для глави держави тенденцію: саме його, Володимира Зеленського, політичного тріумфатора 2019-го, у 2020-му 42% опитаних українців назвали «головним розчаруванням року». Думається, почувши ці цифри, вразливий до критики президент впав у депресію. Можливо, навіть образився на «невдячних» громадян. Хоча дорікати їм, за великим рахунком, нема у чому. Винуватця такої принизливої оцінки Зеленський може побачити у дзеркалі. І довкола себе, серед свого почту, з яким ви­брався на політичну сцену.

Усі ми пам’ятаємо анонси майбутніх досягнень, які перед всту­пом на свою посаду озвучував шоумен Зеленський. Гарно усміха­ючись в очі довірливих виборців, обіцяв їм значно краще життя. Та уже перші місяці роботи Зе! президента ці надії поховали. Бо свої обіцянки не виконує. Попри запевнення, за рік не закінчив війну. Не поборов, а розплодив корупцію, зокрема, покриває корупціо­нерів у своєму офісі. Разом з малопрофесійними урядами призвів до утворення багатомільярдної діри у бюджеті. Обіцяв, «на відміну від попередників», жити скромно, зате відразу перебрався на дер­жавну дачу, його кортежі нагадують автопоїзди. Дорікав колишній владі за кумівство — а на Банкову і на Грушевського перевіз чи не весь творчий колектив і технічний персонал «Кварталу», рідних і знайомих своєї дружини…

А може, йдеться про якусь соціологічну помилку, подумали ми? Ось що сказав щодо 42-відсоткового розчарування Зеленським політолог Олександр Палій: «Наведені Центром Разумкова циф­ри відповідають дійсності, бо підтверджуються іншими цифрами. Вперше за останні півтора року більше виборців (30%) під час цього опитування сказали, що попередня влада (тобто команда Порошенка) була кращою від влади нинішньої. Лише 20% віддали перевагу владі Зеленського. У свідомості громадян відбувся злам.

Чим розчарував нинішній президент? Хаосом в управлінні. Про­вальною кадровою політикою. Призначені з волі Банкової люди не розуміються на елементарних речах. Скажімо, не можуть спланува­ти закупівлю кисневих концентраторів для хворих на коронавірус. А згадайте скандали із перепродажем за кордон 200 млн медичних масок, коли Україна відчувала у них гостру потребу. Пригадайте НП із пропажею зерна із Держрезерву…

У Зеленського раніше ми чули багато гасел про соціальну спра­ведливість. А що змінилося? Судді Конституційного Суду ухвалю­ють рішення на шкоду державі і водночас отримують космічні зарп­лати. Колись дорікали керівникам «Нафтогазу» Коболєву, Вітренку за те, що отримували великі премії — за виграні судові процеси проти Росії. Але зараз у наглядових радах сидять «реформатори» Лещенко, Найєм, отримують захмарну платню — а їхньої роботи не видно… Люди бачать, що позитиву немає, економіка падає. У Зеленського не могли впоратися із коронавірусом. Його оточують корумповані люди. Рік тому президент наказав своїм депутатам пройти детектор брехні. Ніхто цього не зробив. Лише один депу­тат від Коломойського, щоб поблазнювати перед камерами, при­клеїв собі не тим боком дротики — ото й увесь поліграф. Восени Зеленський казав про одного народного депутата-злочинця, що той сидітиме в тюрмі. Він справді сидить — але у парламенті. Та ж сама історія з депутатом-ґвалтівником. Депутати від президент­ської «Слуги народу» казали нам бздури про «неякісних» дітей, про необхідність забрати доплати у солдатів, про те, що люди мають розраховуватися за газ своїми собаками. Схожих історій дуже ба­гато. «Зелені» депутати продукують їх чи не щодня. Тому й люди, які на собі відчувають наслідки свого попереднього вибору, розчаро­вуються. Виявилося, що Зеленський — не Голобородько".

Інший експерт, професор політології Києво-Могилянської ака­демії Олексій Гарань, відреагував на 42 «розчарувальні» відсотки так: «Зеленський став лідером у категоріях «головних політиків» і «головних розчарувань». Тут немає суперечностей. За популярніс­тю він все одно іде на першому місці. Але те, що відбувається падін­ня його рейтингу, — це закономірна річ. Після захмарних показників на президентських і парламентських виборах вони різко впали. Це було передбачуваним. Зеленський не показав нової якості у полі­тиці, чого очікували від нього експерти. Президент розчарував лю­дей своїми заявами, зокрема — про «кінець епохи бідності…».

Тривожний сигнал для президента і його політсили прозвучав ще 25 жовтня, у день місцевих виборів. Політична Зе! сила набрала удвічі менше голосів, ніж рік перед тим на дострокових виборах до Верховної Ради. Ці дзвіночки лунають тепер чи не щодня: у стихійних мітингах під ДБР, де оголошують підозри патріотам, на Майдані, де протестують до­ведені до відчаю підприємці-ФОПівці і медики. Ці розчарування — і у заявах на звільнення, які пишуть міністри Зеленського.

Піарники президента заспокоюють його, кажуть про інформа­ційну провокацію з боку противників. Мовляв, правильною доро­гою ідете, Володимире Олександровичу! І тим заколисують першу особу. До чергової неприємної звістки від соціологів.