Передплатити Підтримати

Великий герб і ще більша ницість

Як на мене, куди більш грамотним був один із проєктів, створений ще у 1990-х

«Я думала, що це прикол. Правда. Бо ТАКЕ не може бути реальністю. ТАКЕ стало архаїзмом ще 100 років тому… Автору виплатять 100 тисяч гривень. То хай би вже платили, але ТАКЕ зображення варто надійно сховати. Ну трешняк же. А хто члени комісії, хто ТАКЕ схвалив? Оцього дивного козака? Лева-мальчіка? Архангела Михайла (я правильно зрозуміла) у жіночих шкарпетках і з якимось ятаганом? Якийсь лютий мікс. За що, люди?!».

Так оцінила проєкт Великого герба України одеська громадська діячка та блогерка Зоя Казанжи. А що її обурює? Як на мене, було б дивно, якби цей проєкт якось випадав із загальної стилістики «Кварталу 95», що панує нині у владних структурах України, замістивши собою той «вільний розум і думку розкуту», на ствердження яких, схоже, даремно сподівався Іван Франко…

Щоправда, чимало геральдистів стверджує, що все Оk. Одні наголошують, що всі фігури, які за щитом, не є елементами герба, а просто виступають його оздобленням. Інші твердять, що лева без статевого органу на гербі не можна зображувати, і без червоних кігтів — теж. Треті пропонують доповнити герб ще і короною Володимира Великого та прибрати калину і пшеницю. І так далі, і таке інше. Проте де тут логіка? Якщо всі елементи, що розташовані навколо щита, є лише оздобленням, то чому все вкупі зветься Великим гербом і вимагає затвердження Верховною Радою? Ба більше: у довідниках з геральдики чогось усі зазначені елементи звуть складовими герба — щитотримачами, підґрунтям, на якому стоять останні, тощо. Якщо з проєкту забрати стрічку кольорів українського прапора, пшеницю та кетяг калини, як то щитоносці «повиснуть» у повітрі, що є порушенням засад геральдики… Ну, а козак (радше козачок) стоїть у гербі на місці корони. І шаровари у нього чогось червоні — знайдіть-но на численних автентичних зображеннях «мамаїв» аж до кінця ХІХ століття козака у червоних штанях! До речі, червоний козак на золотому тлі — це «емаль» на «металі», що не вітається у геральдиці та суперечить її традиціям. А «жіночі шкарпетки» архангела Михаїла — це, видається, спроба стилізовано подати один із типів середньовічного взуття, проте не надто вдала. Бо ж до кожного герба не прив’яжеш тлумачник, усе має бути зрозумілим із самого малюнка.

А тепер про галицького лева. На автентичних давніх зображеннях у нього статевий орган відсутній (принаймні, на абсолютній більшості зображень). Натомість на гербі ЗУНР цей сакраментальний орган наявний — але відсутні як корона, яка наявна на проєкті Великого герба, так і червоні кігті у лева. Невже ж ніхто з тогочасних галицьких професорів не знав основ геральдики? І чогось на гербі Чехії не пофарбували ці кігті червоним…

Нарешті, про найсерйозніше зауваження. Чи припустимо виносити на герб світської держави в якості щитоносця архангела Михаїла? Адже останній історично грає роль покровителя Києва, і це зрозуміло та виправдано, коли йдеться про столичний герб. А от небесною покровителькою всієї України є Марія Оранта, і її поява на Великому гербі була би ще якось виправдана.

До речі, як на мене, куди більш грамотним був один із проєктів Великого гербу, створений ще у 1990-х. Він був значно менш розцяцькованим і викликав менше протесту. Проте він тоді не підійшов.

Утім, як на мене, головним у всій цій історії є не політична і мистецька якість проєкту. Головним є те, навіщо проєкт такої якості з’явився саме зараз. Як на мене, йдеться про намагання хоч на якийсь час відвернути увагу активної частини суспільства від того катастрофічного стану, в якому опинилася країна. Фінансовий стан та репутація України невпинно погіршуються, боротьба з корупцією «у верхах» летить у прірву, бюджету немає, гроші з Заходу, які могли би пом’якшити ситуацію, не йдуть і навряд чи прийдуть. А на додачу влада програла війну з пандемією коронавірусу, і знані медики-експерти сходяться в тому, що вже наступного місяця лікувати людей буде ніяк і нікому, розходяться вони тільки в цифрах — чи то, коли реєструватимуть 20 тисяч захворілих на добу, чи то 30 тисяч…

Але, видається, навіть за такої катастрофічної перспективи є люди, які націлилися — у разі ухвалення Великого герба — підзаробити на ньому. Адже, щоб там не казали геральдисти, Великий герб має бути на всіх державних закладах, в тому числі й посольствах і консульствах, і на цілій купі документів. Хочеться помилитися, але надто добре відома українська реальність, щоб не врахувати і цей чинник.

Джерело