Передплатити Підтримати

Узяти Білорусь Путін може не танками, а виборами

Путін поки що утримується від надання “братній” Білорусі військової допомоги, тому що бачить інші, формально законні шляхи до своєї мети - ліквідації Білорусі як незалежної держави й поглинання її Росією

Європейський Союз повільно, неохоче (надворі ж бо відпускний серпень!), але все-таки починає звертати увагу на буремну Білорусь. ЄС уже офіційно заявив, що не визнає президентських виборів у цій державі, водночас у Євросоюзі триває дискусія про можливі санкції проти Білорусі. На щастя, після кількох «гарячих» заяв про необхідність запровадження якомога жорсткіших санкцій (у тому числі економічних) приходить розуміння, що вдарять такі санкції не так по Лукашенку, як по білорусах. Зокрема по тих, які зараз страйкують і виходять на антидиктаторські мітинги. Як наслідок, президент Литви Гітанас Науседа слушно наголосив: санкції ЄС мають бути запроваджені проти конкретних осіб у злочинній білоруській владі, а не проти білоруської економіки.

Канцлерка Німеччини Ангела Меркель тим часом поговорила телефоном із російським правителем Путіним. Очевидно, Берлін неабияк наляканий перспективою «військової допомоги», яку, за словами двох авторитарних диктаторів, готовий надати Лукашенкові Кремль. Від думки про те, що білоруси можуть зустріти російські танки «коктейлями Молотова», європейських лідерів дрижаки хапають. «Із Україною ніяк не розберемося, а тут іще одна потенційна гаряча точка на наших східних кордонах!». Та й не хочеться лідерам ЄС пояснювати потім частині своїх виборців, чому дозволили Путіну придушити танками мирну білоруську революцію… Інший варіант поведінки білорусів після ймовірного військового втручання РФ лідерів ЄС також не надихає. Якщо особливого опору з боку білорусів не буде, і після такого втручання Кремля Білорусь увійде до складу РФ, то це з точки зору міжнародного права буде звичайною окупацією. Не сказати, що лідери «старої» Європи дуже переймаються долею незалежною Білорусі, але… Іще раз стати безсилими свідками (перший прецедент був в окупованому РФ українському Криму) нахабної агресії Путіна їм не хочеться. Адже тоді цілий світ знову переконається у їхній політичній імпотентності…

Зовсім інша річ, якщо фактична ліквідація Росією білоруської незалежності відбудеться більш-менш законно, з формальним дотриманням усіх норм міжнародного права. Скажімо, у Білорусі пройдуть нові вибори, на яких переможе новий президент. Який і доведе до кінця справу створення реальної Союзної держави Білорусі й Росії. Погодившись на усі вимоги Путіна, на які у грудні 2019 року не погодився упертюх Лукашенка… Як повідомив речник уряду ФРН, у розмові з Путіним Меркель підкреслила, зокрема, що «білоруський уряд повинен… вступити у національний діалог з опозицією і суспільством — для подолання кризи». Можна припустити, що, на думку Меркель, такий діалог мав би завершитися призначенням нових виборів. Причому в ідеалі — без участі Лукашенка.

Але чи це можливо? Лукашенка наразі категорично заперечує як нові вибори, так і будь-яку можливість свого відходу з президентського поста. Тільки через мій труп, каже, будуть вам нові вибори… Але хто знає, про що насправді домовляються Путін і Лукашенка? Цікаву версію «доленосного консенсусу» двох диктаторів оприлюднив російський політолог Валерій Соловей: «1. У Білорусі у рамках загальнонаціонального компромісу проводяться дострокові президентські вибори. Лукашенко у них участі не бере. 2. Від імені широкої загальнонаціональної коаліції, включаючи Тихановську, на вибори йде кандидат Бабарико. Він перемагає на виборах, дає гарантії безпеки Лукашенку, підписує новий договір про Союзну державу з Путіним. 3. Лукашенка стає секретарем Держради Союзної держави, а главою Держради — Путін».

Як на мене, цілком імовірний сценарій (хоча деталі плану можуть відрізнятися, головне — суть). Власне, саме тому Путін поки що й утримується від надання «братній» Білорусі військової допомоги, що бачить інші, формально законні шляхи до своєї мети — ліквідації Білорусі як незалежної держави й поглинання її Росією. До речі, сценарій, про який повідомив Соловей, цілком задовольнив би й колективний Захід. «Головне, аби війни не було. А підтверджений міжнародними спостерігачами вибір білоруського народу мусимо поважати».

Хто такий Віктор Бабарико? Схоже, типовий «засланий козачок». Багато років був головою правління «Белгазпромбанку», що, як можна здогадатися з назви, має тісний зв'язок із російським «Газпромом». На цих виборах був кандидатом у президенти, поки його не затримали за «несплату податків і легалізацію незаконно отриманих доходів». Бабарика взяли під варту, а ЦВК Білорусі не допустив його до виборів через «незадекларовану власність у офшорах». Ну чим не біографія для кандидата у президенти від «широкої загальнонаціональної коаліції»? Усе як книжка пише — потерпів від злочинного режиму Лукашенка…