Справи Джемілєва і Чубарова: пародія на правосуддя
В таких ситуаціях не потрібні прокурори, судді самі гратимуть на боці обвинувачення…
Про заангажованість російської судової системи давно говорять і адвокати, і експерти, і самі підсудні. Однак з кожним процесом відкриваються нові глибини хитрощів і плутанини. Днями в Криму в «Армянському міському суді» розпочалося слухання справи щодо Мустафи Джемілєва, а у «Верховному суді Криму» справи щодо голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова.
МУСТАФА ДЖЕМІЛЄВ: У СПИСКАХ ВИКРАДЕНИЙ СВІДОК
Нагадаємо, управління Слєдкому Росії в Криму 13 квітня висунуло Мустафі Джемілєву звинувачення за трьома статтями російського Кримінального кодексу. У провину йому ставлять «перетин держкордону Росії іноземним громадянином, в'їзд яким до Росії не дозволений, вчинений групою осіб за попередньою змовою (ч.3 ст. 322 КК України); недбале зберігання вогнепальної зброї, яка створила умови для його використання іншою особою, якщо це спричинило тяжкі наслідки (ст. 224 КК України); незаконне придбання і зберігання боєприпасів (ч. 1 ст. 222 КК Росії)».
По-перше, як повідомив адвокат Микола Полозов, захист долучив до справи заперечення щодо розгляду справи в заочному режимі та припинення справи через неналежні докази та введення режиму стосовно захисту від пандемії коронавірусу. Коли російська прокуратура передала матеріали до «Армянського суду», прокуратура направила клопотання розглянути справу за відсутності підсудного. У «суді» пішли назустріч обвинувачу і призначили заочний розгляд, однак при цьому забули запитати, що з цього приводу думає сторона захисту. У своїх письмових запереченнях адвокат Микола Полозов довів, чому не можна приймати таке рішення. Згідно з російськими законами, у виняткових випадках кримінальні справи, дійсно, можуть розглядати за відсутності підсудних, якщо вони перебувають за межами країни і ухиляються від явки в суд. У чому ж «винятковість» цього випадку прокуратура не вказала. Понад те, на думку захисту, жоден із варіантів, які відносяться до виняткових, до «справи» Мустафи Джемілєва не підходить.
Стосовно формулювання «ухиляється від явки до суду», то і воно не відповідає дійсності. Як відомо, Джемілєву заборонений в'їзд на територію Росії і анексованого Криму. Отже, з одного боку заборонили явку, а з другого звинувачують у неявці. Виникає питання: як підсудному вдалося б «не ухилитися»? За словами Миколи Полозова, в кримінальній справі немає жодного документа про взаємодію з Інтерполом або українськими силовиками з питання затримання та екстрадиції підсудного. Але є інший документ — лист за підписом одного з керівників ФСБ Росії, в якому слідчим повідомляється, що направлення запиту щодо надання правової допомоги в рамках кримінальної справи Мустафи Джемілєва в українські правоохоронні органи «може завдати шкоди національним інтересам Російської Федерації».
«Суд» же зовсім оминув питання про те, як саме проводився розшук, і чи проводився взагалі. «Суддя» Венера Ісроілова просто прийняла рішення на користь російських силовиків.
Після цього сторона захисту подала клопотання про призупинення судового розгляду. Формально для цього потрібно дві умови — щоб суд знав місцезнаходження підсудного, а також вагомі докази, що вказують на той факт, що зараз він не може взяти особисту участь у судовому процесі. При цьому російські силовики заявили, що вони не знають адресу проживання Мустафи Джемілєва. Однак в одному з рішень суду зазначено, що копія обвинувального висновку відправлена до Києва за адресою проживання лідера кримськотатарського народу. Отже — адреса відома?
З іншого боку, уряд Росії на період пандемії коронавірусу заборонив в'їзд на свою територію громадянам іноземних держав. Ця заборона стосується і анексованого Росією Криму, і громадянина України Мустафи Джемілєва. То як він може з’явитись на суд? Тому справу слід було припиняти, однак «суддя» Ісроілова її продовжила.
Головною інтригою «судового засідання» було оголошення обвинувального висновку, в якому містяться юридичні факти, що нібито вказують на вчинення злочину. Що стосується статті про незаконний перетин кордону Росії, «прокурор» повідомила про те, що в московському аеропорту Шереметьєво Мустафі Джемілєву було повідомлено про заборону на в'їзд в Росію, після чого, за словами прокурора, Джемілєв, «усвідомлюючи незаконність свого діяння, вступив у змову з невідомими і зробив спробу перетнути кордон» у пункті пропуску «Армянськ».
Від імені Мустафи Джемілєва Микола Полозов повідомив, що для його підзахисного Крим є тимчасово окупованою територією України, а кримінальне переслідування є надуманим і необґрунтованим. Також Джемілєв вважає, що його кримінальна справа має політичний характер через позицію про територіальну цілісність України.
Характерно, що обвинувальний вирок не витримує критики і з погляду російського законодавства. Що стосується таких «злочинів», як недбале зберігання зброї і придбання боєприпасів, адвокат наполягає на закінченні терміну давності. Щодо обвинувачення в незаконному перетині кордону Росії, то Микола Полозов заявив, що усна заява представника російського прикордонного загону в московському аеропорту до уваги не береться, оскільки Джемілєву були зобов'язані пред'явити документ про заборону. Але цього документа немає навіть у матеріалах кримінальної справи. Оскільки його підзахисний не був повідомлений, значить, у його діях не було злочинного характеру. Крім того, ніякого державного кордону, а вже тим більше пункту пропуску «Армянськ» на той період у російському правовому полі не існувало. Введення прикордонного режиму на цій ділянці місцевості, за словами адвоката, було здійснено тільки наприкінці 2014 року. Приблизно в той же період були встановлені пункти пропуску і розроблений порядок їх проходження. На початок травня 2014 року ніяких ознак державного кордону Росії в тому місці не спостерігалося.
Далі в суді мають бути допитані свідки звинувачення. І, о диво! В списку свідків для допиту виявився і викрадений силовиками в 2016 році член Виконавчої ради Світового конгресу кримських татар, член Бахчисарайського регіонального меджлісу Ервін Ібрагімов. Тепер прокурору належить пояснювати в суді, чому цей свідок заявлений і не може з'явитися.
Наступне засідання призначене на 30 липня.
РЕФАТ ЧУБАРОВ: ПОТЕРПІЛІ НЕ БАЧИЛИ ЗАКЛИКІВ ДО ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ
Як відомо, в кінці березня Слєдком Росії по Криму заочно висунув обвинувачення голові Меджлісу кримськотатарського народу Рефату Чубарову. Кримінальні справи порушені за ч. 1 ст. 212 (організація масових заворушень), ч. 2 ст. 280.1, ч. 1 ст. 280.1
Чубаров зазначив, що російська влада «почала чергову хвилю репресій проти кримськотатарського народу». Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова назвала справу незаконною і назвала це «ще одним з різновидів репресій проти корінного народу Криму». Прокуратура АРК відкрила провадження через кримінальну справу, яку порушили російські слідчі щодо Чубарова.
Як повідомив Микола Полозов, «суд незаконно не допустив мене до участі в справі. Начебто вони виявили „конфлікт інтересів“. Але це не так. Я подав скаргу на це рішення, і ми проходимо процедуру оскарження, а в справі поки працює адвокат за призначенням».
Засідання 23 липня відбулося за відсутності підсудного, були присутні прокурор, призначений захисник і «потерпілі» у кримінальній справі.
Голова Меджлісу повідомив, що зв'язався з призначеним російською владою «державним адвокатом» Олександром Осокіним і сказав, що поки (до вирішення справи про оскарження відсторонення Миколи Полозова) буде виходити з того, що він буде професійно, в межах своїх знань, виконувати обов'язки адвоката. «Але він не може коментувати мою „справу“. Всі коментарі я залишаю за собою. Він з цим погодився і я думаю, що в подальшому ніяких його інтерв'ю не буде», — розповів журналістам Рефат Чубаров. Раніше Олександр Осокін сказав на суді, що буде виходити з «невизнання провини» Чубаровим, хоча і не знайомий з його позицією.
Рефат Чубаров повідомив, що троє «потерпілих» у його кримінальній справі заявили, що він не закликав до протиправних дій під час мітингу 26 травня 2014 року. Чубаров зазначив, що, за даними адвоката, на засіданні російського суду були допитані четверо «потерпілих». «І всі потерпілі, як мені каже цей адвокат, говорили про те, що я не закликав до жодних дій, які б несли загрозу людям. Навпаки говорили, що я намагався влаштувати коридор, щоб люди з різних сторін конфлікту не стикалися. Тільки один „потерпілий“ стверджував, що я подавав якісь знаки пальцями», — повідомив Чубаров.
