Теракт у Луцьку підтвердив образ слабкого президента

Історія із луцьким терористом не могла відбуватися за сценарним планом. Це спрощене сприйняття реальності. Здійснити сценарій терористичного акту можливо лише в країні, де контрольовані усі засоби масової інформації і придушена опозиція. Останню маємо досить дієву. І хто б не писав сценарій, завжди знайдеться людина, яка потім заявить, що брала участь у цьому, і їй заплатили. Таке можливо у Російській Федерації. У 1990-ті Федеральна служба безпеки підривала будинки і спихала це на чеченських терористів. Якщо був хтось незгодний зі структури, його швидко знищували.

Думки про сценарій виникли вже потім, коли під час затримання Служба безпеки прибула після поліції. Мабуть, перші й другі одночасно отримали сигнал. Дублювали одне одного. Це — проблема чіткого розподілу повноважень. Протидію тероризму мало здійснювати СБУ, тобто займатися подіями в автобусі. Правоохоронці — убезпечувати прилеглу територію. Але приїхав Аваков і перетягнув ковдру на себе. Став і стейкхолдером (особа, яка впливає на прийняття рішень. — Gazeta.ua), і прессекретарем. Є чутки, що операція не починалася, поки не приїде Аваков. Це оголило проблему монополізації правоохоронної діяльності, що шкідливо для правової держави. Уся структура побудована під одну особу. Водночас спрацювали добре, адже обійшлося без жертв. В Україні уперше боролися з терористом-фанатиком, який мав судимості. Тобто, мали справу не з алкоголіком чи економічним злочинцем, яких затримати набагато легше.

Туди поїхав представник Офісу президента Кирило Тимошенко, який відповідає за інформаційну політику. Очевидно, контролював комунікацію з медіа. Але тепер Тимошенка називають саме режисером подій з самого початку. Якби в Офісі президента дійсно писали попередній сценарій, навряд би його відправили, щоб потім упала підозра.

Неоднозначною була реакція президента, який прямо пішов на поступки терористові. У короткостроковій перспективі зробив правильно — звільнено заручників. Будь-яка країна у таких ситуаціях орієнтується на зменшення кількості жертв. Деякі країни, як от США чи Росія, заявляють, що не ведуть перемовин з терористами. Насправді це роблять усі й ідуть на поступки. Класичний приклад: в Ізраїлі одного їхнього солдата в 2011-му поміняли на тисячу палестинських в'язнів.

За змістом дії Зеленського не містять антидержавницьких моментів. Але негативними є довгострокові наслідки. Будь-яка публічна дія продукує наслідування. За формою його реакція — сигнал багатьом злочинцям, що президент готовий іти на поступки. І його почули. Може спрацювати ефект доміно, і розпочнеться ще більше терактів з вимогами поступок від вищих публічних осіб. Перед тим Офіс президента проігнорував звинувачення Кадирова. Відсутність відповіді сформувала уявлення про слабкість президента. І теперішня ситуація знову підтвердила образ слабкого очільника держави. Різні країни мають свої інтереси щодо нас. РФ окупувала нашу територію і тисне. Угорщина, Болгарія та Румунія намагаються нав'язати свої вимоги щодо мовного питання. Тепер вони усі спіймали сигнал, що з Україною можна розмовляти з позиції сили.

Щоб унеможливити наступні прояви тероризму, заходи з посилення безпеки необхідні (керівництво Нацполіції посилило їх на території Вінницької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей. — Gazeta.ua). Можливо, саме у центральній та західній частинах України проводять спецоперації з затримання його спільників. Але посилення режиму доречне у всій країні, тому що інформаційний сигнал пролунав для всіх. Ефект доміно формується у тому ж інформаційному просторі, але не обов'язково на тій самій чи прилеглій територіях.

Джерело