Передплатити Підтримати

Звідки візьмуться у нас гувери і вашингтони?

Пригадуєте, як затяті прихильники кандидата у президенти Зеленського порівнювали його з Рональдом Рейґаном.

Мовляв, теж колишній актор, а яким виявився ефективним главою держави, змінив долю власної країни. Навіть залишив в історії поняття «рейґаноміка» та «імперія зла».

Після року урядування Зеленського такі аналогії зникли з інформаційного поля. Чи то нарід зрозумів, що успіх Роні був не наслідком його сценічних амплуа, а, радше, досвідом губернаторства у штаті Каліфорнія. Та й президентська посада не впала до рук Рейґанові, як стигла груша. Перед тим, як потрапити у Білий дім, він двічі ковтав гіркоту поразок на партійних праймеріз.

Щодо Зеленського, то тепер його вже порівнюють з іншим персонажем американської політичної сцени — 29-м президентом США Ворреном Гардінгом, також республіканцем. Він не був чужим серед богеми, при тому настільки, що не відмовився від усталеного трибу життя навіть протягом неповних трьох років, які йому довелося просидіти у найвищому кріслі Америки. А його дружина, любителька хильнути, влаштовувала бучні пиятики у Білому домі, попри «сухий закон».

Але, як відомо, кожне порівняння кульгає. Не забуваймо, що США первинно були і є продуктом протестантської етики та моралі, з абсолютно іншими, ніж у нас поглядами на працю, успіх і обов’язок. І коли перед Америкою Гардінга нависло чорне покривало мафії (зокрема бутлегерів — контрабандистів та торговців спиртним) та економічної кризи, її врятував Едґар Гувер — перший директор ФБР. Йому теж були властиві здоровий республіканізм і протестантські чесноти.

Нам годі сподіватися на свого Гувера. Він не може з’явитися ось так, нізвідки, у країні, де влада просякнута корупцією, непотизмом і кумівством. Чи призначив би Зеленський очільником ДБР людину, яка б заявила йому: «Я погоджуюся обійняти посаду директора ФБР, сер, та маю низку умов. Мені потрібна вся повнота влади — я сам вирішуватиму, кого слід брати на службу, а кого звільняти, і Бюро не займатиметься політикою». Мені важко уявити схожу тираду з уст приятельки президента Ірини Венедіктової, яка донедавна очолювала ДБР. А про незалежність самого Бюро найяскравіше свідчить його свавілля, коли йдеться про виконання особистого замовлення Зеленського — переслідування Порошенка. Всюди, де б той не був, навіть у Музеї Гончара…

Якщо гарант, обіцяючи реформи і боротьбу з корупцією, тягне у владні коридори майже весь 95 Квартал, роздаровує ключові посади «своїм на 100% хлопцям», дозволяє друзям призначати у своїх відомствах родичів, зятів, кумів, то хіба варто сподіватися на справжність, а не декоративність реформ? Якщо розпіарений Зеленським «Lift» насправді є банальною ширмою для прикриття непотизму, і піднімає на владні висоти лише потрібних та лояльних осіб, то звідки візьмуться у нас ґувери і вашингтони?

Звідки в українських реаліях з’явиться якісна поліція, якщо в її основі, за лаштунками селфі-хлопчиків та дівчаток причаїлися старі кадри, визначальною рисою яких (зрештою, як і їхнього головного очільника) є політичне флюгерство і набуте уміння тримати носа за вітром? Ці динозаври чудово розуміють, що за чинної судової системи можна плювати з високої гірки на усілякі там атестації-переатестації, що продажна феміда готова за помірну плату видати будь-яку індульгенцію за будь-які гріхи. І Кагарлик, і перестрілка у Броварах, а раніше — і вбивство Кирилка Тлявова, і десятки інших інцидентів за участю людей з поліцейськими жетонами, — це більш ніж промовисті дзвінки про декоративність, ілюзорність змін. Ба гірше, — що ми фактично живемо у кримінально-поліцейській державі, прикритій тонесенькою поволокою «демократії» і «народовладдя».

Спроби Зеленського узурпувати владу, підім’явши під себе і парламент, і уряд, і силовиків, завершилися великим пшиком. Якщо раніше вчорашній актор був маріонеткою одного олігарха, то тепер став заручником системи, створеної ним самим. «Тимчасовий» Аваков став «вічним». Баканов, здається, вже не відповідає на дзвінки про «розбійників». Венедіктова влізла у безперспективні розбірки з Холодницьким. А місце «ґувера» досі вакантне. А шкода… Бо саме Гувер вважав, що «правосуддя є шляхом до законності та порядку». Тому змусив невдаху Гардінга посадити за корупцію свого міністра Альберта Фола. Це не особливо допомогло 29-му президентові США, зате на його місце прийшов Франклін Делано Рузвельт. Далі ви знаєте…

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram