«Мирний план» під час інтелектуальної війни
Поки міністр закордонних справ України коментує доцільність чи недоцільність перебування тисяч українських заробітчан на сільгоспплантаціях в західних країнах, в світі відбуваються процеси, на які ані у МЗС, ані у української патріотичної спільноти просто не вистачає часу і натхнення.
У вівторок, 28 квітня, опубліковано доповідь Міжнародної кризової групи (International Crisis Group, ICG) під назвою «Мир в Україні: європейська війна». Експерти наполягають на необхідності переглянути санкції проти Росії, а також «дозволити зняття деяких обмежень, якщо Росія сприятиме справжньому прогресу на шляху до миру».
На брифінгу директорка програм ICG Ольга Олікер закликала до діалогу між Заходом та Росією щодо безпеки в Європі і порадила не сприймати його як «винагороду». Лише як «необхідність». На думку експертів Групи, причини, з яких Росія розпочала війну, не обмежуються суто бажанням України інтегруватися до ЄС і НАТО. У доповіді прямо вказали, що Москва сприймає військову агресію проти України виключно як елемент протистояння Росії з Заходом. Автори документа заявляють: «ЄС, НАТО та їхні держави-члени, включно з США, мають почати шукати нові підходи до європейської безпеки з Москвою». Тому ціллю запропонованого ними діалогу має стати ситуація, за якої «Росія, її сусіди та весь континент відчули б себе у більшій безпеці».
Чи не прекрасно? Отак, легким помахом високоінтелектуальної руки країна-агресор перетворюється на жертву її власних страхів. І задля того, щоб вона припинила «з переляку» вбивати, катувати, захоплювати сусідні землі, потрібне «чесне визнання побоювань Росії у сфері безпеки та готовність разом з Москвою шукати шляхів їх розвіювання». Для стимулювання Росії до обговорення питань європейської безпеки, у ICG закликають відмовитися від чинного алгоритму санкцій. Мовляв, він сприймається Москвою за «свавільне покарання» РФ. Тому пропонують скасовувати окремі санкції у відповідь на конкретні кроки з боку РФ. А якщо Москва, отримавши послаблення, знову почне агресувати, в ICG пропонують запроваджувати скасовані санкції повторно. Щоправда, повернення санкцій потребуватиме окремого одностайного рішення
Наче в підтвердження слів про «неефективність санкцій», автори доповіді пропонують відкрити для Росії ринки та доступ до обмежених технологій і послуг у нафтовому секторі. Але лише в разі, якщо Москва «змусить сепаратистів не перекривати доступ спостерігачам ОБСЄ та дотримуватися припинення вогню». Також вони закликають почати домовлятися з Москвою щодо безпеки в Європі з регіонального рівня. А саме: з Чорного чи Балтійського морів, де «сепаратистів» нема, зате є заблоковані російські газогони. Той факт, що пропонуючи послаблення щодо Москви у газовій та нафтовій сферах, автори доповіді радше вказують на те, що вони є лобістами, що пропонують зменшити збитки агресора у ключових для нього сферах, їх мало бентежить. Експерти визнають, що один лише діалог між Заходом і Росією щодо безпеки в Європі не завершить війну на Донбасі. Тому обіцяють опублікувати наступні доповіді про те, як забезпечити припинення вогню та проведення місцевих виборів на окупованих територіях.
Теза про те, що «вирішення конфлікту на Донбасі» неможливе без діалогу Заходу з Росією — не нова. Всі подібні пропозиції передбачають капітуляцію перед агресором не тільки України, але й її союзників. Але в даному випадку мова йде не про маргіналів. ICG — це аналітичний центр з головним офісом у Брюсселі, в якому працюють майже 120 співробітників, зокрема, у Києві та Москві. Групу заснували у 1995 році. Частину коштів на створення організації надав американський бізнесмен Джордж Сорос. «Голос Америки» називає серед спонсорів і «Фонд Віктора Пінчука». Понад 40 відсотків фінансування ICG отримує від урядів десяти країн: Швеції, Австрії, Люксембургу, Німеччини, а також від Єврокомісії. Зазначається, що доповідь щодо війни на Донбасі була підготовлена на основі консультацій з офіційними особами з України, Росії, країн ЄС і НАТО.
Говорити, що ми маємо справу з нічого не вартими «базіками» — означає свідомо нехтувати небезпекою. Рівень учасників, майданчиків для озвучування антиукраїнських ініціатив, кола тих наукових та експертних установ, за сприяння яких відбувається імплементація російських наративів у колективну західну свідомість, вражає. Всі пам"ятають скандал на Мюнхенській конференції з безпеки в середині лютого, де то з"являлося, то зникало офіційне комюніке про «Дванадцять кроків до миру». Але мало хто помітив, що вже за тиждень після Мюнхена, 21 лютого, була опублікована спільна заява інтелектуалів «36 пропозицій для справедливого миру між Росією і Україною». «Наш план викладений у загальній доповіді Комісії „Правда, справедливість та відновлення миру між Росією, Україною, спільно з Європейським союзом“, який є результатом чотирьох сесій, що відбулися у 2018−2019 роках у Франції й Україні за ініціативою Коледжу бернардинів (Париж), Києво-Могилянської академії (Київ), Українського католицького університету (Львів) і Міжнародного товариства „Меморіал“ (Москва) у партнерстві з кількома ЗМІ, за підтримки декількох організацій, таких, як Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Форум „Нормандія для миру“, Фундація „Відкритий діалог“ і „Справа Сходу“», говориться в документі. Серед кроків стабілізації пропонується готуватися до проведення в Криму «референдуму під егідою ООН та ОБСЄ». Ще одна пропозиція — «денуклеаризація півострова Росією в обмін на поповнення питної води та електроенергії Україною». Іншими словами, Росія забирає з Криму ядерну зброю — без жодної санкції проти Росії з боку МАГАТЕ за завезення на півострів такої зброї — а вдячна Україна починає забезпечувати окупантів всім необхідним і готуватися до легалізації анексії.
Чому ми не чуємо реакції офіційного Києва? Тому що МЗС, уряд, президент зайняті агітаційними промо-акціями. Дезорієнтоване суспільство обговорює що завгодно: від собаки за газ, до смаку карантинних котлет у ресторані «Велюр», крім того, що є життєво необхідним під час війни. Ми самі дозволяємо водити себе колами. Самі погоджуємося сприймати «скандальчики» за актуальні і важливі новини. А що ж інтелектуали? Чому мовчать? Чому не волають на весь світ? Волають. Тільки хто ж їх буде сприймати серйозно, якщо навіть співвітчизники не зважають на них та їх слова. Ми самі звели національну свідомість до набору абстрактних гасел. Схоже, патріотам варто згадати, що нації будуються не тільки сильними духом, але й гострим розумом.
