Передплатити

Чому не варто вірити Китаю?

Китай часто наводять як найбільш успішний кейс боротьби з коронавірусом. Це хибна та небезпечна думка.

Саме брехня і тиск на свободу слова китайської влади стали причиною такого масштабного поширення COVID-19 та таких тяжких наслідків для всього світу.

З такими об’ємами надходження новин стосовно пандемії ми ледь встигаємо обробляти інформацію. Тому сьогодні вже мало хто згадає, як часто та як довго Китай заперечував, що коронавірус передається від людини до людини.

Згідно з публікацією в науковому журналі The Lancet, датою першого симптому, першого виявленого пацієнта (котрий, за наявними даними, заразився на китайському «мокрому ринку» тварин) стало 1 грудня 2019 року. Вже 6 грудня його 53-річна дружина (котра не відвідувала ринок) також захворіла на пневмонію та була госпіталізована та ізольована.

Тобто вже 6 грудня китайські лікарі фіксували випадки передачі вірусу від людини до людини. Однак, лише 20 січня голова національної комісії охорони здоров’я Китаю підтвердив випадки передачі вірусу від людини до людини. Цього ж дня найбільша газета міста згадала про вірус на головній сторінці вперше після 5 січня.

Між цими двома датами Китай неодноразово та переконливо наполягав на тому, що передача коронавірусу від людини до людини неможлива. Всупереч інформації від своїх лікарів та здоровому глузду. Міжнародні органи, які пропонували допомогу, просили про можливість провести розслідування, шукали інформацію, отримували відмову від влади Китаю. Люди, котрі намагалися поширити правду, зазнавали тиску і переслідувань.

Найбільш відомий випадок — Лікар Лі Венлянь, який ще в грудні розіслав повідомлення іншим лікарям про можливий спалах хвороби, яка нагадує ГРВІ, закликаючи їх носити захисний одяг. За кілька днів співробітники правоохоронних органів звинуватили його в «поширенні чуток». Доктора змусили підписати лист про те, що він опублікував «фальшиві коментарі», які «сильно порушують громадський порядок». Також йому пригрозили кримінальною відповідальністю, якщо він продовжить про це писати. Журналісти називають крім нього ще сім людей, які отримали подібні погрози. У січні Лі Венлянь помер від коронавірусу.

Карантин в Ухані ввели лише 23 січня. Весь час від перших випадків влада говорила людям, що все під контролем, тож ніхто не застосовував заходів безпеки. Апогеєм цього абсурду стало 18 січня, коли міська влада Уханя, знаючи, як насправді передається вірус, дозволила 40 000 сімей зібратися та ділитися їжею, котру вони приготували з дому, для святкування Китайського нового року.

До моменту оголошення карантину в Ухані мільйони людей відвідали місто та покинули його у напрямку Китаю та інших країн світу. Вже на наступний день, 24 січня, В’єтнам повідомив про передачу вірусу від людини до людини, а США, Японія та Південна Корея оголосили про другі випадки коронавірусу в своїх країнах.

Такий хід подій скоріше нагадує реакцію Совєцького Союзу на Чорнобильську катастрофу та її злочин проти свого населення й світу. І аж ніяк не успішний приклад.

Після визнання пандемії коронавірусу Китай не припинив приховувати дані. Японське інформаційне агентство Kyodo News оприлюднило свідчення лікаря з Уханя, який заявив, що кількість нових випадків зараження у його лікарні змінили під час недавнього візиту голови КНР Сі Цзіньпіна. Тоді багатьох пацієнтів із симптомами хвороби раптово відпустили з карантину раніше терміну, а проведення досліджень — частково зупинили. За словами лікаря, кількість хворих свідомо занижують, щоб продемонструвати успіхи Китаю та партії у боротьбі з епідемією.

Американська розвідка і досі сигналізує про те, що КНР подає не повністю достовірну інформацію про небезпечність вірусу.

Посол США у Великій Британії вважає, що через замовчування фактів китайським урядом поширення COVID-19 спричинило тяжкі наслідки у планетарному масштабі. У свідомій дезінформації звинувачує Китай і Майк Помпео, державний секретар Сполучених Штатів.

Це не перший випадок в історії, коли замовчування небезпечної хвороби сприяє її поширенню. Так було у випадку з іспанським грипом (січень 1918 — грудень 1920 років). За різними оцінками, під час пандемії загинуло від 17 до 50 млн осіб. Загальна кількість інфікованих — 500 млн осіб, або чверть тодішнього населення світу. Через те, що хвороба припала на час світової війни, військова цензура Німеччини, Великої Британії, Франції та США або забороняла інформацію про епідемію, або пізніше применшувала цифри. Мета — запобігти паніці і падінню бойового духу серед солдатів фронту. Звісно, замовчування — не єдина причина пандемії в той час. Антисанітарія, переповнені лікарні через війну, обмеження в їжі, відсутність організацій, які б контролювали боротьбу з хворобою, також здійснили великий вплив на пандемію. Але у комплексі з цензурою це зіграло катастрофічну роль, хвороба охопила весь світ. Єдині місця у світі, де не поширився вірус: острів Маражо (Бразилія), острів Святої Єлени (в Атлантичному океані, належить Великій Британії).

Навіть в найбільш скрутні часи держави, а особливо держави з тоталітарним режимом, не забувають про геополітику. Сьогодні Китай та Росія використовують пандемію як нагоду поширити свій вплив на Заході. Наприклад, репортаж про місію китайського «Червоного Хреста» в Мілані та Римі також нагадує, що Італія була першою країною G7 2019 року, яка підписала меморандум про взаєморозуміння з Пекіном щодо «нового Шовкового шляху».

Дев’ять російських літаків з лікарями, масками, респіраторами та рукавичками, що приземлилися в Римі, також працюють на позитивний образ «особисто президента Путіна», який допомагає Італії. Своєю чергою італійський прем’єр дякує своїм закордонним «друзям», якими виявилися не партнери по ЄС, а Москва з Пекіном.

Але виглядає так, що «допомога» від Росії Італії — не є реальною допомогою. Італійські чиновники заявили, що близько 80% з обладнання і товарів, що надіслала Росія — це непотрібні речі, які не матимуть практичної користі у лікуванні пацієнтів.

Зараз, коли світом шириться вірус, а економіка занурюється у тривалу кризу, пропаганда лише розквітатиме. Адже тривожні новини — це найкраще підґрунтя для маніпуляції емоціями людей. Режими таких країн, як КНР та Росія, не втратять нагоди скористатися цим у власних цілях. Тож яку б інформацію ви не чули — завжди дізнавайтеся про джерело. Інформаційна гігієна важлива на рівні з частим миттям рук.

Джерело

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram