Мова на карантині
Навіть агонізуючи, кістлява рука влади буде намагатися знищити українську мову як опору української держави.
Навіть якщо половина цих слуг Кремля виздихає від найдемократичнішого у світі вірусу, останнім порухом живих буде бажання затягти у могилу нашу мову. Навіть ринок землі можна поставити на карантин. А зараз вони просто відчувають дуло московського пістолета, приставленого до потилиці. Можливо, йдеться не про купівлю їхніх душ, а про загрозу їхнім дітям в разі відмови виконати завдання. Беручи гроші, отримуючи посаду, і запивши все це брудершафтом з ворогом, вони навіть не усвідомлювали, що їх родини взяті в заручники. І їм зараз дуже страшно, бо навіть усі їхні чималі матеріальні статки не звільнять їх від боргу. Але вони також страшенно бояться збунтованого люду, і намагаються якось його нейтралізувати, хоча це ще нікому не вдавалося.
Очевидно, що і попередня влада була так само залежною, і вже програючи вибори, прийняла Закон про мову. Чи загралась у демократію, аби не втратити підтримки європейських демократів, які теж борсаються у павутині Кремля, що є не меншим злочином. Ці продажні псевдоеліти знають, що їх дістануть і під землею. Хто? Демонізована посередність, слабка, нікчемна й підла, яку можна було зупинити ще тоді, коли вона відчикрижила шмат Молдови і Грузії. Зупинити цілком легітимно, оздоровивши цілі народи. Яку можна було виключити з кола багатих цивілізованих держав без зайвих церемоній, підтримавши жертв агресії в Україні. І десятки тисяч замучених, вбитих українських чоловіків, жінок, дітей нині забуто в ім’я фантому коронавірусу не лише європейцями і тими, хто випустив на волю їхніх убивць. А й тими, хто труситься зараз від страху за своє нікчемне життя, проголосувавши «по приколу» за такого самого боягузливого нікчему, а зараз притискає до грудей рулон туалетного паперу і пакет з гречкою, сподіваючись хіба на Господа. Голод вижене їх із продезинфікованих квартир, і вони першими будуть громити крамниці і склади, битися за шматок хліба.
Я добре пам’ятаю 90-ї, коли брат зрікався брата, друг — друга, українські книги пускали під ніж і заповнювали полиці російською макулатурою, високе підмінювали вульгарним, і врешті виховали собі на голову невігласів, хамів і безпринципних ідіотів. Ви чекаєте від них відповідальності, фаховості, вміння прогнозувати? Не смішіть. Їм аби скасувати Закон про мову і підготувати плацдарм для наступу московського агресора по всіх фронтах, попередньо влаштувавши концтабір для соціально-активних. А скільки нас виздихає — їм байдуже.
Я впевнена, що це їм не вдасться. В українців виросли зуби і свідомість за 6 років війни. В цій ситуації не можна бути оптимістом чи песимістом - лише реалістом.
