Передплатити Підтримати

Шанс Зеленського

Хоч як би не хотілося сьогоднішнім політикам з влади повернути часи Кучми та його багатовекторності, - цей час вже минув.

Ставка на те, що необхідно «чути всіх», сприймати різні погляди на історію, мову та інші дражливі питання, не виграє. Тому що шість років тому Путін зробив дурницю — він розбудив ту малу, але активну частину українців, для яких має значення напрямок розвитку держави. І тепер, незважаючи на загравання з пасивною більшістю «какойразніци», вже не вдасться дружити зі всіма навколо, включаючи РФ.

Як я раніше писав, у російсько-українській війні немає питання економіки чи тільки політики. Це також не питання того, якою мовою хто говорить у побуті. Ця війна — екзистенційна, вона визначає, — якій парадигмі жити, а якій — померти. Не може існувати одночасно Українська соборна держава і Великая Россия. Тому що або історичну спадщину, як і протягом останніх століть, приписує собі Московія, — і на цьому будує свою імперію далі. Або цю спадщину забирає Україна, — і будує свою внутрішню та зовнішню політику, опираючись на культурне та історичне надбання північного Причорномор’я.

Це те, чого не розуміє ні нинішній президент України, ні Єрмак, ні інші архітектори зеленої влади. Незалежно від того, наскільки успішним буде економічний хаб Донбасу, там Україна не встановиться як суверен. Багатші місцеві жителі все одно будуть хотіти русскую душу, і менталітет свій, радянсько-феодальний, будуть хотіти далі поширювати на захід.

Незалежно від переговорів Зеленського чи то з Путіним, чи то з Патрушевим, московити ніколи не залишать спроб захопити всю Україну — ну або хоча б Київ як «мать городов…».

І питання не стоїть, чи займе Зеленський різку проукраїнську позицію, а у тому, що якусь він мусить зайняти. І або він нарешті дістане нормальний удар від ВВХ в спину, і нарешті прокинеться від «миролюбства», або стане зрадником і колаборантом.

Бо ще трохи більше чотирьох років прожити в стані невизначеності йому не вдасться. Або Путін схилить його до ганебної співпраці, — і цим поховає його як президента (або й просто поховає), або українське суспільство витисне його в проукраїнський табір, — як це відбувається в умовах скандалу з Оманом.

Отже, шанс виправитися ще є. Він і в Януковича був довго, — до перших смертей на Майдані.

А ось потім шансів не буде.

Джерело