Зеленському скоро доведеться обирати – стати "помаранчевим" чи "біло-блакитним"

Практично всі вибори з 2004 року в Україні проходили з використанням електорального розлому на умовних «помаранчевих» і «біло-блакитних», на протистоянні Південного-сходу і Заходу, на поділі громадян у питаннях мови, релігії та бачення зовнішнього розвитку України. Так було завжди. Про внутрішній розвиток країни практично всі при цьому мовчали.

І тільки Зеленському вдалося прокласти інший вектор розлому — люди проти політичної еліти країни. Проти всіх політиків будь-яких поглядів. Люди проти чиновників. Зеленський зміг маркувати всіх політиків, незалежно від їхніх заслуг або провалів, винними у всіх бідах, а своїм мовчанням із абсолютно всіх контраверсійних питань дав можливість виборцям з протилежними уподобаннями пофантазувати про те, що він розділяє саме їхні погляди. У підсумку саме люди, а не громадяни, об'єдналися навколо нової ідеї покарати тих, хто довів країну до такого жалюгідного стану, який ми бачимо зараз. І гасло «зробимо їх разом» стало для людей мотиватором підтримати Зеленського.

Після виборів 2019 року головним завданням президента мало стати прагнення об'єднання навколо себе громадян, а не просто чекати, що вони здійсняться самі собою і жити стане комфортно і сито.

Далі для президента залишається максимум три варіанти розвитку подій.

Перший — найоптимістичніший. Володимир Зеленський продовжує створювати новий тренд розлому виборців і об'єднує людей у новій Україні, для нової України. Він пропонує громадянам чітке бачення нової України. Тієї самої, в якій відбувається підтверджене економічне диво. Це можливо, якщо прийшли інвестиції, масово будуються підприємства, якість медицини і освіти зростає, армія стає сильнішою і більш сучасною, країна — більш благополучною. Він може, підігравши одним симпатикам, наприклад, зупинити декомунізацію або гру з російською мовою і при цьому збільшувати оборонний бюджет і серйозно зайнятися підвищенням гарантій для військовослужбовців. Таких прикладів може бути багато.

І при всьому цьому він паралельно, за допомогою своїх друзів, соратників і однодумців, які призначені главами силових відомств — збирає докази, а не фабрикує справи, і садить пачками корупціонерів усіх рангів. Шанс ще є. Мінімальний, але є. Але для цього йому треба забути про амбіції «миротворця», стати державником і системно зайнятися кропіткою щоденною роботою. Потрібно бути готовим до війни і при цьому залучати в країну інвестиції. Ізраїль показав, що це можливо. Треба перестати відпочивати, вбити здоров'я, але створити умови, за яких олігархи не зможуть так спокійно себе почувати в кабінетах міністрів, губернаторів і силових відомств, як зараз.

Так, йому доведеться самоочищатися від людей, які прийшли до влади з відмінною від його мети, або ж якщо вони банально некомпетентні. І це незалежно від того, наскільки йому близька ця людина. Навіть якщо вони виступали разом на сцені, пили горілку в лазні, або були партнерами по якихось проектах. Для всього цього потрібно зробити перший крок — перестати чекати овацій від публіки і почати побудову державної машини, до руйнування якої і він доклав руку.

Другий варіант — найбільш імовірний. Президент для збереження електорального ядра змушений буде зробити вибір — стати «помаранчевим» або «біло-блакитним». Йому доведеться створити широку коаліцію й імплементувати в країні ті зміни, яких очікує вибране ним раніше електоральне ядро. Яким він стане, залежить від багатьох факторів, у тому числі і від його команди. І поки його дії говорять про схильність до «біло-блакитного» вибору. Проросійський вибір. Хоча, його заява в Польщі каже, що не все так однозначно.

Ну і варіант номер три. Завжди є місце «подвигу». Не чекаючи свого краху, коли рейтинг наблизитися до 5%, він може чесно зізнатися, що був не готовий до викликів і що став президентом випадково. Це буде його можливість повернутися до сім'ї і мінімізувати негатив.

Тоді він буде змушений оголосити про проведення позачергових президентських виборів і піти. І цього бояться в оточенні Зеленського. До речі, Раду він може не розпускати наостанок. Із цим чудово впорається наступний президент. Тому що ця ВР себе вже дискредитувала в турбо-режимі більше, ніж попередня. І хоча цей сценарій теж малоймовірний, зате чесний.

А те, що рейтинг його буде сипатися, якщо він не обере і не реалізує один з можливих сценаріїв, описаних вище, — я переконаний. Так що вибір Зеленському доведеться робити. І дуже скоро.