«Гуманістична» капітуляція

Під час нещодавніх обмінів людей, які перебували за ґратами в Російській Федерації та Україні, адміністрація Зеленського дуже наголошувала на гуманізмі.

Сам президент заявив, що готовий віддати хоч 500 беркутівців за одного українця. Ну спочатку цих 500 треба мати у своєму розпорядженні… Зе-влада знайшла справді больову точку українського суспільства: співчуття до постраждалих, високий рівень емпатії та водночас певну відстороненість від власної держави та національних інтересів.

Щодо останнього, то в цьому питанні велика частина українців досі перебуває на додержавному та бездержавному рівні, не розуміючи зв’язку між долею держави та долею окремих людей. Ось чому й розгорнулася доволі нахабна (й ефективна!) спекуляція на природних гуманістичних емоціях громадян. Ну, а Кремль опанував цю методику просто віртуозно, постійно отримуючи за захоплених ним бранців суттєві політичні поступки. Тому кожен обмін, незважаючи на переможні реляції Банкової, є для України більшою чи меншою політичною поразкою, деструкцією держави, її інститутів та її символічної ролі гаранта справедливості.

Приміром, передача РФ осіб, яких підозрювали в розстрілах на Майдані в Києві 2014 року, стала нищівним ударом по всій правовій системі України. Виявилося, що в нас будь-яку законну судову процедуру можна згорнути в будь-який момент в ім’я кон’юнктурних політичних потреб влади. Це також потужна моральна підтримка агентурі Кремля в Україні. Адже тепер вона може вільно чинити теракти, вбивства, вибухи, підпали на наших теренах, а Путін із допомогою Зе-команди завжди звільнить їх з української тюрми. Отже, відповідальності за злочини можна не боятися. А в справі Небесної сотні поставлено крапку, майже всі фігуранти розслідування нині перебувають поза межами досяжності української Феміди… Кінці у воду. Тож російська пропаганда поширюватиме будь-які політичні фантазії стосовно того, що відбувалося на Майдані, а Україну позбавлять реальної можливості власного дискурсу й власного наративу щодо тих подій. Це ще один Цемах, колективний. Політична софістика Зеленського, яка зводиться до того, що одна людина понад усе, дає чудові можливості безкарно, та ще й із претензіями на чесноти заради порятунку окремих осіб ставити під удар цілу націю. Заради порятунку дерев ліс спалити…

«Гуманізм» Банкової коштує Україні надто дорого. Та й обмінний фонд Зеленського вичерпується. Кого віддаватимуть Кремлю? Д­обровольців, волонтерів, «українських буржуазних націоналістів»? Тим більше що в Парижі Путін робив якісь тумані натяки на це, мовляв, на Сході України скоєно чимало різних злочинів і треба було з тим розібратися. Ясна річ, що кремлівський диктатор має на увазі не злочини його регулярних і колоніальних військ на Донбасі, а дії української сторони.

Добровольців і волонтерів Банковій уже вдалося дискредитувати всілякими сумнівними кримінальними звинуваченнями. Рівень довіри суспільства до них помітно впав. Хто наступний на черзі?

Чимало оглядачів та експертів вважає, що наступний пропагандистський удар буде завдано по Збройних Силах України. Адже вони мають нині найвищий рейтинг громадської довіри і є реальним конкурентом нинішньої влади щодо впливу на суспільство. Крім того, саме їхній високий суспільний статус — перешкода й червона лінія на шляху капітуляції перед РФ. А потім дійде черга до Православної церкви України, що також має значний авторитет в Україні. Симпатії й антипатії Зе-команди продемонстрували рішення судів, що скасували вимогу до Московського патріархату перейменуватися з УПЦ на Російську православну церкву в Україні.

Лідери Меджлісу кримськотатарського народу, зокрема заступник його голови нардеп Ахтем Чийгоз, побоюються, що Москва й надалі, приміром щодо кримськотатарських в’язнів РФ, висуватиме Україні принизливі умови відверто капітулянтського характеру. На їхню думку, в обмін на кримських татар Москва зажадає відновлення постачання води з України на окупований півострів, а це позбавить нас останніх важелів впливу на політику РФ у Криму й означатиме, що наша країна де-факто змириться з анексією, що потягне за собою подальше зменшення міжнародної підтримки та солідарності у справі визволення українських територій. Зате буде багато слів про «гуманізм», адже в Криму «наші люди»…

Загальна тенденція нинішньої політики Зе-команди є відчутно капітулянтською. Мало не щодня відбуваються події, що підтверджують цю тезу. Тут і дивне мовчання Зеленського у відповідь на публічні територіальні претензії Путіна на південно-східні українські землі, і привітання Зеленським російського президента з Новим роком. Привітання людини, яка веде війну проти України, що спричинилася до загибелі 14 тис. українців… І це лише найостанніші факти.

Джерело