Про гроші і депутатів, або Хто такі не елліни
Кажуть, нашим народним депутатам піднімуть оплату до 100-150 тис гривень. Хтось заперечує це. А хтось каже, що якщо порахувати всі надбавки і різні няшки, то сума буде і більша.
На перший погляд, ніби не є захмарна сума. Тим паче, що в попередніх скликаннях була низка народних обранців, котрі навіть не знали, де знаходиться каса Верховної Ради. Але оскільки у нас прийшла нова хвиля народних депутатів, склад Ради оновився майже на 80%, і, певно, не всі з них володіють фабриками, заводами та пароплавами. А їм також потрібно їздити транспортом, заправляти свої авто, ставити каву своїм помічникам при обговоренні нових законопроектів. Та й дружину кудись треба зводити, коханці новий айфон подарувати. То все — недешеві задоволення, тим паче в Києві, а не десь в Жмеринці.
Все так, але є одне але…
Перед цим «але» зробимо невелику мандрівку у часі до античності. Це для розуміння загальної картини. Еллада. Древні елліни вважали, що управляти країною — це велика честь, надана народом. Що коли тебе призначив народ на високий державний пост, ти маєш ледь не окропом лити від такого народного визнання. І за цю посаду тобі ніхто не має платити. Бо коли тебе призначають на такий високий пост, — це автоматично означає, що ти — не лише мега-шанована людина з бетонним авторитетом у цьому полісі, але й те, що ти — сформована особистість, гідно забезпечена матеріально. Бо свою посаду і роботу в керівництві полісу ти будеш оплачувати зі своєї кишені.
Це було, звісно, давно. Дуже давно. Ми пропустили такий милий демократичний період у своїй історії, спостерігаючи за великими переселеннями народів, що натовпами пробігали нашими степами. Це був ліричний відступ про зачатки демократичного суспільства з баченням древніх еллінів ролі державних мужів в суспільстві.
Повернемось до нашого «але».
Свого часу, достатньо давно, мав приємність вечеряти з одним народним обранцем. Було декілька осіб і я чомусь добре запам’ятав ту розмову. Після 50 чи скільки там грам повелась тягуча бесіда про роль топ-менеджерів в державному управлінні. Згаданий пан в захваті розказував про те, що в його кабінеті немає жодного комп’ютера, що в нього на столі лише ручка. Бо його задача — думати-думати-думати, і інколи щось підписувати. І що оплата такої топ-глиби, а в Україні, на його думку, таких і десяток не набереться (він, звісно, входив у цей топ-список), — це не менше ляма, і то не гривень. Будучи молодим та зеленим, я не стримався і запитав, а як вимірюється ефективність роботи топ-менеджера в державному управлінні? Погляд топ-менеджера і відповідь «нема такої шкали» дали мені розуміння, що з питанням я погарячкував. Стан країни за 29 років говорить про те, що така шкала все-таки є, просто вони не хочуть її помічати, бо за зеленим лямом нічого не видно.
Нещодавно один з наших державних мужів, Денис Малюська (це той, що міністр юстиції, який зробив фото, як він сидить у позі лотоса на столі у робочому кабінеті) публічно пожалівся на свою маленьку зарплату і заявив, що не зможе працювати, якщо не буде заробляти мінімум 80 тис гривень. Не еллін, — подумали ви. Не еллін, — подумав я. Не еллін, — вирішив Малюська і нарахував собі в грудні премій на суму 190 400 гривень.
Кажуть, з січня оклади топ-менеджерів держуправління зростуть у 2−5 разів. Подивимось.
Зарплата у директора Укрпошти цього року буде становити (барабанний перестук) 1 мільйон 886 тисяч 808 гривень 30 копійок (десь 79 тис доларів). Це навіть не топ. Це топище!
У 2019 році зарплата такого провідного спеціаліста в галузі оборонпрому, дуже ефективного менеджера і знавця оборонної промисловості, як Мустафа Найєм, — 310 000 гривень. Так собі. Бомж-стайл. Можна сміливо піднімати у 5 разів мінімум.
Трохи краща зарплата у дуже ефективного менеджера, знавця логістичних головоломок і специфікацій Укрзалізниці Сергія Лещенка — 588 000 гривень.
Думаю, достатньо. Бо вам, любі читачі, дах зірве від такої кількості нулів, якщо показати таблиці нарахувань у міністерствах, а вони є в неті.
Особисто я є прихильником високих окладів топ-менеджменту. Це правильно. Великі підприємства. Великі стратегічні ризики при прийнятті управлінських рішень потребують високих управлінських задатків і навичок, які досягаються тонами поту.
Проте є нюанс. По-перше, в нашій країні та в наших реаліях топ-менеджмент — це дещо зовсім інше, ніж в цивілізованому світі. В цивілізованому світі ні Найєма, ні Лещенка і на гарматний постріл не допустили б до керівних посад в таких підприємствах. А у нас це нормально. У нас понад 90% топ-посад в державній ієрархії — це одна велика весела сімейка.
По-друге. У цивілізованому світі є чудовий критерій нарахування окладів, в тому числі й топ-менеджменту. Це ефективність і співвідношення до обороту компанії.
Всім прихильникам високих окладів топ-менеджменту наведу приклад (взято з допису в неті). Як ми знаємо, оплата у керівника Укрпошти 79 тис дол. в місяць. А, до прикладу, оплата керівника поштової служби США — 55 тис дол (на руки — 24 тис дол).
Оборот Укрпошти — 0,28 млрд. дол. Оборот Поштової служби США — 70 млрд дол.
Утримання керівника Укрпошти — 0,34% від обороту.
Утримання керівника Поштової служби США — 0,0009% від обороту.
Звісно, Поштова служба США і поруч не стояла з ефективністю, менеджерськими якостями і задачами, які стоять перед керівником Укрпошти.
І так майже у всьому. Хочеться запитати: «Гей, ви там! А ви, часом, не офонаріли від своїх апетитів? Ви за менше як 80 кусків і дупи не піднімете? Та ваш ККД і близько неспівмірний з вашими апетитами. Дайте ефективність, а потім качайте апетити. «Утром стулья — вечером деньги».
І це не все. Тепер про народних обранців. Всі згідні, що їх праця повинна належним чином оплачуватись. Адже ефективна праця народних обранців — це ріст добробуту всіх громадян. Ану, подивимось, як це співвідношення працює в цивілізованих країнах, і порівняємо з нашою «юнодемократією». А за базу візьмемо оплату народних обранців і вчителів.
Отже. (дані знайшов за 2016 рік).
США.
Оплата конгресмена — 14 500 дол. США, вчитель — 4668 доларів
Британія.
Парламентар — 6000 фунтів, вчитель — 3500 фунтів
Німеччина
Депутат бундестагу — 8252 євро, вчитель — 5000 євро
Україна.
Середня зарплата вчителя — 7 923 гривні…
Тепер виведемо суму, яку мав би заробляти народний депутат в Україні, порівняно з тими ж вчителями.
Коефіцієнти: США — 0,32, Британія — 0,58, Німеччина — 0,60
Беремо середній коефіцієнт — це буде 0,5
Отже, при середній зарплаті вчителя 7923 грн. оплата роботи нашого парламентарія мала б становити 15 846 грн. Хтось бачить тут цифру 100 000? Чи може 150 000?
І якщо хтось почне вам розказувати, що посадовий оклад депутата це десь 20 000 — то ви сміливо посилайте його туди, де є ще 40 000 «депутатських», 90 000 в рік — компенсація проїзду, 19 500 компенсація за оренду житла, і велика купа інших няшних штучок, — відрядні, розмови по телефону і безліч інших.
Це, зауважте, я ще навіть не зачепив коефіцієнт пенсій. Бо тоді народні обранці мали б стільки грошей, що ледве б нашкребли на оплату комунальних.
Чому важливий такий коефіцієнт? Бо розмір пенсій та оплата тих же вчителів — це прямий результат роботи наших народних обранців. І коли в країні пенсії — 1500 грн., а вчителі після сплати всіх податків отримують заледве 5000 грн., то, шановні наші народні депутати, дорогі друзі, я, звісно, вибачаюсь, але ніфіга ви не заробили на свої 100 000 — 150 000. Бо ваша ефективність дорівнює 0,0001. Доведіть зворотне, і від зворотнього піднімайте апетити.
Я тут навіть промовчу про мільйонні оплати топ-менеджерів держуправління. Бо чим там керуються при їх нарахуванні і нарахуванні премій, що в десятки разів перевищують оклади, я тупо не розумію.
І окремо про нову владу. Я не належу до ваших прихильників, як і до прихильників попередніх влад. Ідолопоклонством не страждаю, слава Богу. Коли вас прийняла більшість виборців, я подумав — потрібно дати їм шанс. Це буде правильно. Вони позиціонують себе новою хвилею, що ж думаю, хай покажуть себе. Звісно, я не розраховував, що ви елліни. Масштабом не вийшли. Але зараз ви йдете кудись не туди. ПодумайТе. Над цим.
