Якщо Москва погодиться на мир
Уявіть собі на мить. Зеленський їде до Парижу на зустріч з Путіним і в результаті всім нам скажуть – сторони домовилися.
Війна закінчується. Не зажадає Москва від України ніяких принизливих компромісів і зради не станеться. Ну, от домовилися ж свого часу СРСР і Фінляндія? Що далі?
Перше, що станеться в такому разі — прибічники президента Зеленського назвуть його Лінкольном, Черчіллем та Рейганом в одній особі. Зеленський стане президентом, який приніс мир. Прибічникам же Порошенка доведеться з’їсти тони лайна, позаяк тема «Порошенко наживався на війні» запалає з новою силою і новими відтінками. Доказ буде залізобетонний — Порошенко про мир домовитися не міг, а Зеленський домовився. Якщо Москва пішла на мир, значить миру не хотів Порошенко, очевидно чому. Логічно? Не виключаю, що й частина прибічників Порошенка замислиться. Невеселих думок буде чимало.
Але особисто я сумуватиму не від того, що Зеленський зробить те, що не вдалося Порошенку, і не від того, що ЗЕкта на моїх коментах влаштує істерику рівня катарсису. Я нудьгуватиму від того, від чого нудьгує вартовий на посту, знаючи, що щомиті може або прилетіти, або початися ворожа атака. Чому?
Тому що я гарно пригадую, що війну розпочав Путін з метою приєднати до Росії території, які Москва вважає своїми — те що вони називають Новоросією. Судячи з російського телебачення, ніякого визнання південного сходу України суверенною територією України, в Росії не відбувається — її населення продовжують зомбувати тезою, що то все — російські землі. Відтак — відмовлятися від імперських замашок Москва явно не планує. Але що ж тоді може примусити Росію припинити війну?
А примусити її може те, що стало причиною розвалу СРСР — жахлива економічна ситуація всередині самої Росії. Чимало наших експертів роблять висновок про ледь не зразковий стан російської економіки, базуючи свої твердження на даних… РосСтату. Проте якраз йому вірити не можна — частково дані РосСтату засекречені, плюс вже неодноразово РосСтат ловили на маніпуляціях цифрами, простіше кажучи — на брехні. А до чого прислухатися варто? Наприклад, до новин, на кшталт тих, що в Росії почали закриватися гіпермаркети — росіяни просто не купують всього різномаїття тамтешніх товарів. Росіяни економлять. Можна послухати також російських же економістів, які давно б’ють на сполох, що стан економіки Росії гіршає й гіршає.
Відтак — висновок. Якщо Москва згодиться піти на замирення без принизливих умов і відвертої «зради», це означатиме, що реальна економічна ситуація в Росії нині на межі обвалу рейтингу правлячої партії і голодних бунтів. Ніщо інше зробити Росію доброю і щирою не може — доведено світової історією. А це буде означати, що ми, українці, самі підняли лапки… за крок до перемоги у війні. Тому що «втомилися від війни». Тому що панський пахолок в пересічному українцеві виявився сильнішим за козака. Це гірка правда — не треба очей ховати.
Віщую заперечення, а чи потрібна нам та перемога? Хіба не варте отаке принизливе здобуття миру того, що перестануть гинути хлопці, а 73% населення перестануть тремтіти через те, що їх можуть призвати до армії? От в тому то й горе, що за такий нібито щирий з боку Росії мир, ми заплатимо ціну в рази більшу, ніж платимо зараз. Нам прийдеться витрачати шалені гроші на відновлення Донбасу — витрачання тих грошей ми будемо не в змозі контролювати. У нас стрибне злочинність до рівня відвертого бандитизму — злодії будуть постійно переховуватися в ОРДЛО. ОРДЛО стане базою для поширення антидержавної діяльності на інші регіони України — російська розвідка почуватиметься там, як вдома. І коли Україна буде розхитана зсередини — Москва прийде знову. І знову буде те саме — не готові до війни, добровольці, волонтери… Тільки Москва буде уже інша.
Платня за мир буде жахлива. Схоже — країна приречена збагнути це на власній шкірі.
