Війну закінчують перемогою, а не поразкою

У кожному своєму зверненні до громадян Володимир Зеленський говорить про необхідність якнайшвидшого завершення війни. І це зрозуміло. Новому президенту нічим похвалитися навіть перед власними прихильниками

Велика частина пропонованих ним змін є катастрофічно непопулярними. Українці виступають проти відкриття ринку землі — я навіть не стверджую, правильно це чи ні, це просто даність. У влади немає можливості знизити комунальні тарифи. Більшість в парламенті розсипається з огидними скандалами. І це тільки початок ерозії дилетантської влади. Що залишається Зеленському? Говорити про мир. Хто може бути проти миру? Чому про мир не можна говорити з Путіним?

Зеленський не може — та й не хоче — вибудовувати відносини з Путіним на рівних. Він постійно ініціює спілкування з російським президентом, а в результаті цього спілкування виграє тільки Путін. Згадаймо хоча б одну історію з Цемахом, а далі буде ще чимало таких історій. Зеленський спілкується з Путіним не як глава держави з главою країни-агресора, а як перший секретар ЦК компартії України з генеральним секретарем ЦК КПРС. І при цьому переконує самого себе і нас, що Путіна дотиснули. Хто ж це дотиснув? Путін виставив умови, Зеленський їх виконав, Путін погодився приїхати. І при цьому Путін — зовсім не сильний політик, за останні роки ми могли в цьому переконатися. Сила Путіна — в слабкості Зеленського. У слабкості України. Росія після провалу проекту «Новоросія» працювала заради цієї слабкості, увійшла в тактичну згоду з українськими олігархами і виграла. І отримала того партнера, якого бажала. Тепер залишилося змусити цього партнера погоджуватися з новими і новими умовами, аж до повної відмови від досягнень, які оплачені кров'ю і здоров'ям тисяч людей.

Зеленський часто говорить про необхідність закінчити війну, але ніколи не говорить про те, як саме він хоче її закінчити. А адже це і є найголовніше. Саме від цього залежить майбутнє нашої країни. Саме від цього залежить, чи стануть знову вбивати українців і чи не опиняться окупованими нові регіони України. Нам потрібні не слова про закінчення війни. Нам потрібен чіткий, прозорий і зрозумілий план її закінчення. Це може бути план перемир'я. Це може бути план перемоги. Але це не може бути план капітуляції перед ворогом. Капітуляція — це не мир. Капітуляція — це пролог до вибуху в самій країні, ця умова для нових територіальних захоплень. Капітуляція — це війна.

Джерело