Ризикує тільки Україна

Президент Росії Володимир Путін і федеральний канцлер Ангела Меркель знову обговорили можливу зустріч лідерів країн "нормандської четвірки"

Про точну дату такої зустрічі не оголошено, однак Кремль скористався телефонною розмовою Путіна і Меркель, щоб знову підкреслити: необхідно закріпити особливий статус Донбасу в законодавстві України.

Хотілося б, звичайно, зрозуміти, що саме ці слова означають на практиці. Чи достатньо буде Путіну розведення військ і підписання українськими представниками «формули Штайнмаєра» для того, щоб російський президент погодився приїхати на саміт. Або ж Москва наполягатиме на негайному ухваленні українською стороною законодавчих змін — і вже після цього в Кремлі погодяться на зустріч?

З точки зору логіки дестабілізації ситуації в Україні, звичайно ж, найрозумніше — це змусити Володимира Зеленського поспішити з законодавчим прийняттям особливого статусу Донбасу. Український президент, який з нікому не відомих причин (швидше за все, причина є простою — обман і самообман) сприймає зустріч з Путіним як реальний шанс для встановлення миру на Донбасі, почне в терміновому порядку готувати потрібний Кремлю законопроект, потім змушувати голосувати нещасний український парламент, вже сама стадія підготовки закону і голосування за нього посилить протестні настрої і послабить позиції голови держави. А там і листопад закінчиться, і ніякого саміту не буде. А дестабілізація буде.

Але, можна, звичайно ж, піти й іншим шляхом. Можна зустрітися і змусити Зеленського погодитися з законодавчим оформленням статусу Донбасу на самому саміті, при чуйному посередництві Меркель і Макрона. Тоді дестабілізація почнеться не до, а після зустрічі лідерів. Зеленський повернеться у повній впевненості, що він про все домовився з Путіним, що до закінчення війни рукою подати, що потрібно тільки якнайшвидше ухвалити закон про особливий статус, провести вибори і про проблему можна буде забути. Він почне метушитися, поспіхом розробляти закон, змушувати голосувати парламент … Далі ви знаєте — наростання протестного руху, дестабілізація.

Чи може бути інакше? Ні, не може. Не може бути просто тому, що Путін зацікавлений саме в дестабілізації ситуації в нашій країні. І він намагається вибрати кращий шлях до цієї дестабілізації. Якщо допоможе підготовка до «нормандського саміту» без його проведення — значить, буде підготовка. Якщо для дестабілізації і подальшого розширення зони окупації потрібно буде провести саміт — значить, Путін поїде до Парижу. Він нічим не ризикує, час у нього є, Зеленський і Макрон його цілей не розуміють, а Меркель — не хоче розуміти, бо ж залишилася без адекватних партнерів і в «нормандської четвірці», і на рівні стосунків у Білому домі і просто не здатна протистояти російському президенту наодинці. Але і Меркель нічим не ризикує, тому що в нагороду за свою вимушену стриманість отримає «Північний потік-2» і поліпшення відносин з великим бізнесом.

Ризикує тільки Україна.

Джерело