Казка про президента-реформатора закінчилася на його прес-конференції

Можна забути про зростання економіки на 40% за 5 років

У вересні здавалося, що ми бачимо диво. Людина, яку обрали завдяки популістському порядку денному оголосила вкрай реформаторські плани, які могли дійсно змінити країну. Ці плани дуже оптимістично сприйняло інвестиційне співтовариство. І прогнози в 40% зростання ВВП на цьому тлі вже не виглядали фантастикою. У випадку, якщо б реалізували заявлені реформи.

Але популіст в підсумку переміг в президенті реформатора. Реформатор — це та людина, яка змінює країну, навіть якщо громадська думка проти змін. Бо знає, що проти будь-якої справжньої реформи будуть протести. Популіст — це той, хто йде на поводі у громадської думки, аби зберегти свій високий рейтинг. І його рейтинг — це самоціль, а не спосіб проводити необхідні зміни.

Казка про президента реформатора закінчилася на його прес-конференції, яка чудова була за формою, але виявилася жахливою за змістом.

Ми можемо констатувати, що президент злив земельну реформу. При цьому, зробив це посилаючись на маніпулятивне опитування громадської думки. Під тиском зацікавлених в дешевій землі сторін (фермерів, аграріїв, Коломойського) президент відійшов від парадигми ефективної ліберальної моделі і пропонує тепер запустити гібрид, що має на увазі заборону на купівлю землі юридичними особами з іноземними бенефіціарами. Фактично, земельна реформа зараз повторює долю приватизації 1990-х. Приватизація була потрібна і це було важливою реформою. Але замість продажу на відкритих аукціонах і залученні інвесторів вирішили створити вітчизняний гібрид, в результаті якого заводи розтягли олігархи, а інвестиції так і не прийшли. І людей, звичайно ж, кинули.

Те ж саме відбудеться і зараз. Замість сигналу для всього світу про те, що інвесторів в Україні чекають, ми дамо їм зворотний сигнал. Конкуренція буде обмежена. А значить ціна буде низькою. Як результат, власники паїв, які 17 років не могли реалізувати своє право власності і отримували мінімальні орендні платежі, зіткнутися з ситуацією, коли продати землю вони зможуть тільки за низькою ціною. Або повинні будуть чекати 2024 року. Яка частина з тих людей, хто вже втратив надію, вирішить продати за будь-яку ціну? Може бути велика. Хто заробить в результаті такої моделі? Перекупники, українські олігархи та інші погані хлопці, які скуплять землю дешево і потім продадуть її дорого. Коли повністю відкриють ринок. Але вже потім. У підсумку, позитивний ефект від реформи відчують не мільйони власників паїв, а хитрі ділки з українським паспортом (наявність паспортів Кіпру або Ізраїлю точно не буде їм заважати).

Низька ціна землі, відсутність інвестицій і конкуренції призведе до того, що ефект для економіки буде мінімальний. А значить не можна говорити про декілька відсотків зростання ВВП тільки від земельної реформи або мільярдах доларів додаткових інвестицій щорічно. Не можна буде говорити про зростання ефективності сільського господарства, підвищення врожайності та ін. Можна забути про зростання економіки на 40% за 5 років. Загалом, диво скасовується.

При цьому, не так важливо, пішов президент на поводі у агресивних фермерів або послухався Коломойського, який першим запустив хвилю «не дамо іноземцям купити святу українську землю». У будь-якому випадку це вже не можна вважати його реформатором. Кожна з причин погана, просто діагноз різний. Але він не скасовує факту, що стрімкі реформи можна вважати завершеними. Реформи так не працюють. Ви або реформуєте економіку, або йдете на поводі у громадської думки. Ви або боретеся з олігархами, або виконуєте будь-яку їхню забаганку.

Земельна реформа могла стати сигналом для інвесторів і запустити прискорене зростання економіки. А замість цього вона дала зовсім інший сигнал. І теж досить зрозумілий. Місяць рішучих реформ можна вважати закінченим.

І як вишенька на торті ми почули на прес-конференції, що позиція президента збігається з позицією Коломойського і щодо націоналізації Приватбанку. Це теж мало допомагає реформам, тому що загрожує зруйнувати співпрацю з МВФ. А без співпраці з МВФ країна буде думати не про реформи, а про те, як би вийти з кризи. Не кажучи вже про те, що важко вважатися одночасно і реформатором, і співучасником олігарха по пограбуванню платників податків на 5,5 млрд доларів.

А висновок один. Див не буває.

Переклад з російської

Джерело