Передплатити

Зеленський вплутався у бій, в якому не переможе

Мені щиро шкода. Всіх. І Володимира, і себе, і кримських татар, і українців, і Україну

Мені здається, сьогодні я трохи зрозумів Володимира. Він добра, хороша людина, майже мій ровесник. Я був би не проти мати такого друга. Він не зрадник, не падлюка, він з почуттями і переживаннями, з людськими реакціями. Не чинуша, не зарозумілий і не лайно. Дружити, базікати, випивати з ним мені було б цікаво. У мирний час.

І якби я мав можливість мати такого друга, як і взаємно, — я б не радів його походу в президенти України. Я б його як міг від цього відмовляв, казав, що «тільки через мій труп», саме як друг відмовляє хорошу людину від смертельного трюку на куражі. І картав би себе останніми словами, якби мені це не вдалося.

Володимир вплутався в бій, в якому він не може стати переможцем. Це не вистава, не рестлінг — це фул файтинг. Переплутана арена. Виходячи проти звірів-бійців, не з чуток знайомих з кров'ю, з гілочкою миру, ти повинен розуміти, чим це закінчиться. Ні, не так. Розуміючи, чим все закінчиться, на фул файтинг з гілочкою не виходять. Це самогубство без варіантів.

Шкода, що у Володимира не було такого друга, як я, хто його дійсно любить і любить його країну. Бути «президентом миру» в країні, на яку напав найстрашніший і найжорстокіший ворог на планеті, фізично неможливо. Це не з розряду навіть фантастики. Це фільм жахів, гарантована смерть, зовні або всередині. Ця роль, яку неможливо зіграти без трагічного фіналу. Ця п'єса запрограмована на смерть.

Я не про смерть фізичну, хоча вона за нинішніх обставин для кожного з нас імовірна. Я про смерть будь-яких мирних планів, ілюзій, і разом з ними — цілком можливо — країни.

Ризик такого результату величезний. Путін — безжалісний досвідчений мисливець, він такого підходу до себе не пробачить. «Президент миру» в Україні для нього — всього лише релевантна жертва, шанс на вирішальний кидок. Він кинеться на нас: по-моєму, це просто без варіантів. Акули відчувають запах крові мирних купальщиків, і останні можуть при цьому веселитися, пірнати, навіть гратися з акулою, не розуміючи, що приречені.

Ні, я не буду висміювати, тролити чи хайпувати, хоча приводи знайти можна. Ні зараз, ні потім не буду. Все дуже серйозно. Знадобиться будь-яка допомога для України і її президента в справах корисних — я готовий допомагати. Але чесно зізнаюся, що в результат не вірю. Вболівати за нетреновану хорошу людину на рингу можна, але щиро вірити в те, що це допоможе їй отримати перемогу — ні, це для мене занадто, я не дитина, не інфантил.

Закінчу тим, з чого почав. Мені всіх нас шкода. Попереду війна, до якої треба серйозно готуватися. Я це розумію, і буду. І Володимиру пораджу, хоча він мене не почує, а якщо почує, то не сприйме, судячи з усього. Очевидно, що він зараз на своїй хвилі. А коли ця хвиля безсило розіб'ється об скелі, може бути занадто пізно. Нам всім буде важко. Знайдіть слово важче, ніж важко, я його знайшов, але писати не стану.

Коментувати окремо відповідь Володимира на питання про Кримськотатарську автономію в складі України, питання життя і смерті для мого народу, задане розумною щирою ніжною Гульсум Халіловою, я не бачу сенсу. «За все хороше, проти всього поганого» — не приймається, це зеро, а розуміння, на жаль, немає. Тепер що буде, те буде, хіба у кримських татар є якийсь вибір? Загублено все, і за спиною море, ми не можемо мріяти про мир, який неможливий, наш досвід підказує одне; і ми не можемо здаватися, це не варіант.

Для мене все це сумно. Все, що зараз написано, про що я зараз думаю, абсолютно все.

Переклад з російської

Джерело

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram