Том Круз і його Monica

Минулий вівторок у преЗе!дента виявився більше ніж насиченим. Запаморочливий візит Тома Круза, блискавично і щедро відображений у фотожабах, а відтак підписання формули Путіна – таке емоційне навантаження навіть діяч зі сталевими нервами заледве б витримав. А що вже казати про крихкого і вразливого, нарко- та олігархозалежного чоловічка, вся фізична справність якого пішла у гру на роялі?

Але якщо другій події (тобто згоді на згадану «формулу») пізніше було присвячено — та й досі присвячують — достатньо уваги, то перша (Том Круз як слуга народу) лишилася дещо покинутою й недокоментованою. Цю прогалину я спробую зараз хоч би трохи заповнити.

За більшістю версій, славетний голлівудський саєнтолог збирається знімати черговий світовий блокбастер. Після успіху серіалу «Чорнобиль» кінематографісти світу активно беруться за Україну. Зрештою, це вже стійка тенденція останніх років, а прихід до влади наголосованого по приколу пацанчика лише прискорив процес. Україна на перших шпальтах американської преси, Україна в телевізійних сатиричних шоу.

Чи не вперше в історії ми нарешті отримали свою дозу інформаційної уваги не лише з боку Росії. Вона ж бо ніколи не перестає нами цікавитись і не забуває про нас ні на хвилину. Ми — головні герої всіх російських фільмів, новин та шоу. Зрештою, нас тепер об’єднують і суто музичні амбіції: Путін свого часу теж пограв на роялі, так що леґендарний фортепіянний номер преЗе! дента — ніщо інше, як косплей. (А якщо зовсім чесно, то банальний і безсоромний плагіат.)

Та й безкінечні приїзди голлівудських акторів теж цілком у руслі кремлівських традицій — запросити зірку на чай, на косяк, на доріжку, понюшку, таблетку чи на що там іще.

Але Україна, здається, все ще не Росія. І якщо їхньому Пу за щастя Олівер Стоун, то нашому Зе! Кристофера Ллойда подавай. Бо ж не зафанатів наш герой у дитинстві від «Природжених вбивць» або «Народ проти Ларрі Флінта»! Росіяни собі дозволяють більше, бо й самі більші й бабла більше. Їм легше і Стівена Сіґала придбати — як ідеальну рольову модель для войовничих пенсіонерів-кагебістів. Або Жерара Депардьє. Лиш уявіть собі його райдер і в яку копієчку влітає один лише бар великого французького пияка? Хіба ми можемо собі таке дозволити з нашими боргами?

Ні хлопчик Леонардо ДіКапріо, ні тітка Памела Андерсон, ані сер Елтон Джон нам, бідним українцям, не до снаги. У нас і скромно, і бюджетно: Том Круз, Ештон Кутчер, Міла Куніс, Денні Трехо, інший треш.

Ви можете сміятися скільки схочете, але це дедалі більше нагадує справжнісінький преЗе! дентський кастинґ. Головний актор країни вибирає актора, який зіграє його самого в голлівудському кіно. І неважливо в якому. Здається навіть, що тих блокбастерів буде кілька: типажі ж бо запрошених гостей суттєво відрізняються.

Дозволю собі, наприклад, припустити, що Круз готується зіграти Зеленського в новому фільмі про імпічмент президенту США. Таємне ім’я аґента, що знищить президентську кар’єру пана ДТ, вже визначили самі американці: Monica Zelensky. Боже, яка честь для українського народу: вперше в історії поганяло нашому презу визначили не ми — американці! Але так уже й жити тепер преЗе! дентові до кінця днів своїх цією дещо гермафродитичною Monicoю.

Міла Куніс натомість виступить експертесою з українських реалій та мови. Ештон Кутчер цілком підійшов би на головну роль у першій-ліпшій бульбашково-романтичній мелодрамі про шлях бідного коміка до омріяного президентства. Ну, а Денні Трехо буде потрібен, щоб зіграти преЗе! дента в майбутньому. Тобто в якомусь кривавому місиві. Постарілого і заматерілого, такого собі Зе! чинця світового масштабу, якого всі смертельно бояться. Або, скажімо, все ще могутнього втікача-еміґранта в якомусь місті, дуже схожому на Ростов.

Ось вам, дорогі виборці, й реформи в дії. Тепер тільки надати чимшвидше Тому Крузу і Денні Трехо українське громадянство, щоб російське вони вже після нашого отримували. Втім яка різниця — українське громадянство чи російське? Ще трохи преЗе! дентських зусиль — і не буде жодної різниці.

Дешевий піар? Закриття нереалізованих ґештальтів? Не вдалося самому, то хоч поряд постою? Посиджу зіщуленим пісюном коло Трампа, сфоткаюся з Макроном, потисну руку Путіну — от уже виходить, що і я велика людина, а не шимпанЗе! якесь.

Так і грає наш піяніст — як уміє та чим уміє. Не судіть його строго — він ще такий недосвідчений. Головне, що в нього всьо палучіцца. У Москві скажуть — і він виконає.

Джерело