Імпічмент Трампа. Що робити Зеленському?

Чим би не закінчилась ця історія, очевидно одне: Україні це без втрат не минеться

Американські законодавці мають повне право зажадати пояснень не лише від Трампа, а і від Зеленського як другого співрозмовника. Американці можуть зажадати письмових свідчень, чи не намагався Трамп через інші канали — зокрема, зустріч Руді Джуліані з президентським радником Андрієм Єрмаком, що відбулась в Мадриді й деталі якої перший навмисне злив у Twitter — отримати від Зеленського поступки щодо справи компанії Burisma. Тому про приїзд до Вашингтону зараз взагалі не йдеться.

Я не вірю в імпічмент — це виключно елемент передвиборчої кампанії. Тому що навіть серед демократів у Палаті представників сьогодні немає абсолютної більшості: дуже багато людей не визначились, частина виступає проти. Тим більше, що ця процедура дуже довга. Єдиний раз усе дійшло до кінця лише за Ніксона, а перед тим ще був Клінтон — і в обох випадках це завершилось нічим. Процедура в будь-якому разі триватиме більше року, а наступні президентські вибори відбудуться вже у жовтні 2020-го. Тож процес закінчити нереально.

Останні опитування показують, що 55% американців підтримують початок процедури імпічменту. Та це не означає, що вони підтримають її у підсумку. Крім того, нині ситуація може зіграти на руку Трампу, мобілізувавши його електорат, якому він тепер зможе успішно доводити, як поганці-демократи нечесними методами хочуть збити його з ніг. Насправді, нині все залежить від стану американської економіки: якщо з нею буде все гаразд, я би не ховав Трампа. Зараз він програє Байдену, та імпічмент створить ситуацію, за якої американське суспільство може зажадати заразом і розслідування справи Burisma. На відміну від постсовка, в американській політиці батьки за дітей відповідають, тож скандал з Хантером Байденом та його гіпотетична корупція можуть мати дуже руйнівні наслідки для кампанії батька.

Єдиний варіант для України налагодити ситуацію на свою користь — це максимально дистанціюватись. Я категорично проти, щоб ми втручались у американську політику. Так уже не вийде, але залишається два варіанти. Якщо від Міністерства юстиції США до української Генпрокуратури надійде офіційний запит розслідувати справу Burisma (а Україна свого часу підписувала зобов’язання про таку співпрацю), то це виглядатиме як цілком офіційна реакція, а не відповідь на забаганку Трампа. Якщо ж листа не буде, а Трамп і надалі вимагатиме, то Україна категорично не повинна нічого ініціювати сама, так як це виглядатиме як політичне розслідування, а не суто кримінальне.

Те саме стосується долі військової допомоги: чим менше говоритиме Зеленський, тим краще. Мовчання — золото, ось що має стати зараз головним принципом. Тобто він має сказати, і вже це зробив, що та телефонна розмова конфіденційна, і якщо Конгрес зажадає, то має право зняти гриф секретності та оприлюднити стенограму діалогу, і що це виключно американська справа. Самим у жодному випадку не треба лізти і на чомусь наполягати. А також, що би не сталось, слід співпрацювати з Конгресом і Пентагоном, де підтримують надання Україні військової допомоги.

Та, на жаль, в такій президентсько-парламентській республіці як США визначальною є роль президента. І якщо Трамп захоче заблокувати ці гроші, то його ніхто не примусить вчинити інакше. Тут все залежить виключно від доброї волі, а такої у Трампа, як бачимо, немає. Тож я налаштований песимістично.

Цей скандал дуже серйозно вдарить по україно-американському партнерстві. Нам треба лише старатись вийти з мінімальними втратами, розуміючи, що Росія буде використовувати всі ці новини на користь собі. І не лише роздмухувати скандал у медіа, а й через окремих сенаторів, а передусім конгресменів (російських прихильників серед них небагато, та все ж) вимагати розслідування того, про що вже заявляв Трамп: корупції при розподілі американської допомоги. І теоретично таке розслідування цілком можливе.

Чим би не закінчилась ця історія, очевидно одне: Україні це без втрат не минеться.

Джерело