Спочатку Пушилін, потім Путін
"Діалог можливий, якщо Зеленський почне виконувати свої передвиборні обіцянки, які включають встановлення прямих контактів з власними співвітчизниками на Донбасі, перестане називати їх сепаратистами", - заявив російський президент Володимир Путін в інтерв'ю італійській газеті Corriere della Sera
Власне, назвати цю умову чимось новим я б теж не зміг. До прямих переговорів з керівниками окупаційних адміністрацій російське керівництво заохочувало і попередника Зеленського — Петра Порошенка, і навіть тимчасове українське керівництво, яке було сформовано після Майдану.
Але найголовніше — модель переговорів з окупаційною владою це саме та модель, яку Кремль нав'язує керівникам колишніх радянських республік ще з 90-х років. 1992 року Москва посадила за стіл переговорів президента Республіки Молдова Мірчу Снегура і главу маріонеткового режиму окупованого Придністров'я Ігоря Смирнова. Саме з ним, а не з командувачем російської армії в регіоні, Снегур домовлявся про мир при «посередництві» президента країни-окупанта Бориса Єльцина. Потім Єльцин і Путін роками «посередничали» у організації контактів керівників Грузії і окупованих Москвою автономій цієї країни — аж до їхньої остаточної анексії в 2008 році. Почалося рукостисканням президента Грузії Едуарда Шеварднадзе і глави Абхазії Владислава Ардзінби у тому ж таки 1992 році.
Хочеться поцікавитися: може обидві країни відновили свою територіальну цілісність при російському посередництві? Домоглися вражаючих успіхів в інтеграції і примиренні? Не дуже якось помітно. Навіть економічні досягнення Грузії не наблизили, а тільки віддалили можливість повернення територій. І про це повинні подумати ті, хто дотепер вірить в гасла про те, що спочатку Україна повинна домогтися успіху, а потім «вони самі попросяться». Не попросяться! Не потрібно брехати.
Найголовніше, чого Росія домоглася цими прямими переговорами законної влади і своїх маріонеток — так це посадила і Молдову, і Грузію на гачок, з якого обом країнам не вдалося зірватися всі ці 27 років — щоб вони не робили, за кого б не голосували. І Молдова, і Грузія залишаються країнами, які не контролюють свої власні зовнішні і внутрішні кордони. Країнами, за владу в яких проросійські сили конкурують з олігархічними угрупованнями. Країнами, в яких тільки протест населення може захистити державу від приниження — ніяких інших важелів просто немає.
Зараз на такий самий гачок Кремль хоче за допомогою Зеленського підсадити Україну. Хоче змусити Зеленського почати спілкуватися з Пушиліним і Пасічником — ну щоб просто перестати стріляти. А там в якості нагороди влаштує і зустріч з Путіним, і навіть тимчасове припинення обстрілів.
Чого б й ні, якщо рибалка виявиться вдалою?
