Виграє наш сучий син, який втопить «титаніки»

Тридцять з гаком кандидатів в один голос кричать: «Все не так!». Це найбільш поширена технологія на березневих президентських виборах. І дуже співзвучна з інформаційно-психологічними операціями Росії на нашій території під промовистою назвою «Зневіра». Так, Кремль теж намагається переконати українців, що все не так, що ми неспроможні мати свою державу.

Якщо все не так, як же ми змогли вистояти п`ять років путінської військово-диверсійної, економічної та інформаційної навали? Як же ми змогли законсервувати російських найманців на Сході й не поступитися жодним сантиметром української землі? Як же тоді ми змогли добитися світової ізоляції путінської Росії? Як же ми розірвали духовні пута і здобули незалежність Української церкви? Як же ми розпочали децентралізацію й економічні реформи? І це в умовах російської блокади і рішучого опору доморощених олігархічних кланів, які нині мають свої бойові дружини й навіть приватизували частину парламенту.

Тепер вони хочуть приватизувати всю країну.

Головне — ми вистояли. Ми закрили Путіна на Донбасі і перетворили Кримський півострів в острів мертвих мрій Кремля. Залишилося ще роздробити «титаніки» олігархічної економіки, бо це нині — найнебезпечніші могильники України. Цей внутрішній ворог разом з «п`ятою колоною» не менш небезпечний, ніж Росія.

Перемогти доморощених олігархів, які живуть в Європі, а останні соки висмоктують з України, буде складніше, ніж протистояти путінській Росії.

Поки що закрили Коломойського в Ізраїлі, а Фірташ на дорозі до американської тюрми. З допомогою антимонопольного законодавства можна нейтралізувати й інших, була б лише воля й підтримка народу. Без підтримки народу будь-які реформи приречені.

Перемогти олігархат і путінізм зможе лише наш сучий син, а не чистоплюї і хлюпики, які сьогодні обіцяють все, а завтра будуть плакати, що безсилі, бо не мають парламентської більшості для проведення реформ.

Мало бути чесним, ще потрібно вміти працювати в екстремальних умовах.

Ніхто з попередників не пройшов горнило такої боротьби. Ні Кравчук — ідеолог. Ні Кучма — генерал з оборонки, який піднімав слухавку — і все привозили. В оборонці не було конкуренції. Ні банкір Ющенко. Про Януковича краще промовчимо, бо навіть в часи СРСР не було жодного керівника державного рівня з Донецька.

Тепер кожен з нас робить свій вибір і наводить свої аргументи.

Петро Порошенко не святий, але якщо він очистить своє середовище від глитаїв, якщо нейтралізує олігархічні клани й підтримає середній клас, він здобуде шанс увійти в історію України не лише завдяки Томосу і курсу «Геть від Москви».

Вибори виграє не клоун, не хлюпик і плакса, а наш сучий син, який знищить «титаніки» і переграє олігархів, які нині гальмують розвиток української ринкової економіки. Тільки тоді буде дешевший газ, дешевші товари і краще життя. Інакше ці хворі глитаї, на яких, як манна небесна, звалилися дурні гроші, будуть далі думати, як розділити спільний пиріг між своїми, а не створювати додаткову вартість. Поки вони правлять українським суспільством — це вічне протистояння і боротьба, найчастіше за корупційними і кримінальними схемами. І у цій боротьбі у них немає нічого святого, вони з нас просто насміхаються. Запропонувавши клоуна у президенти, вони готові навіть державу знищити, лиш би усунути свого конкурента. Їхні телеканали викинули на глядача вже все, що тільки можна було викинути. І перегнули палку: в останній тиждень інтерес до бруду і компромату згас і люди в спокійній обстановці самі вирішать, кого підтримати.

Ми з гідністю пройшли через всі випробування, залишилося ще втопити олігархічні «титаніки». Один з найнебезпечніших — це Коломойський, який демонструє українцям, як з допомогою керованого хаосу можна розхитати країну. Він воює не за основи демократії, він хоче приватизувати всю Україну.