Українські політики обводять виборців і Захід довкола пальця

25 лютого Офіс зв'язку українських аналітичних центрів у Брюсселі організував конференцію під назвою «Майбутнє України: випробування виборами». До участі в одній панелі запросили представників 5 головних кандидатів на президентське крісло. Аби вони могли представити передвиборчі програми своїх кандидатів. У конференції взяли участь Ростислав Павленко (представляв Петра Порошенка), Григорій Немиря (Юлію Тимошенко), Ірина Венедиктова (Володимира Зеленського), Світлана Заліщук (Анатолія Гриценка) й Олег Волошин (Юрія Бойка).

Я зауважив, що з-поміж основних претендентів на президентську посаду тільки Порошенко і лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий включили членство в НАТО і Євросоюзі до передвиборчих програм. У програмах Гриценка й Тимошенко, які нібито є «прозахідними» політиками, немає жодної згадки про Альянс чи ЄС. Проросійський Бойко, зрозуміло, так само не приділив їм уваги.

У передвиборчій програмі Зеленського про Євросоюз не йдеться. Однак вона містить дивакувате твердження про НАТО: «Рух України до НАТО та інших безпекових об'єднань — запорука нашої безпеки, в яку я вірю, та яка повинна отримати підтвердження через всеукраїнський референдум».

Єдиним іншим безпековим об'єднанням, окрім НАТО, є Організація договору про колективну безпеку (також відома як Ташкентський договір) під проводом Росії. Навіть Віктор Янукович не прагнув приєднати Україну до Ташкентського договору. Тому Зеленський став першим українським політиком, який зробив таку заяву. Водночас Зеленський дечим нагадує Януковича зразка 2010 року: він одночасно підтримує членство України в ЄС і Митному союзу СНД, що в принципі неможливо. Так само Зеленський вважає, що Україна може перебувати й у НАТО, і в Ташкентському договорі.

Презентуючи програми своїх кандидатів, представники Тимошенко, Гриценка й Зеленського намагалися ввести брюссельських слухачів в оману. Створити собі проєвропейський імідж, кажучи їм те, що ті, на їхню думку, хотіли почути. Представник Бойка висловлювався відвертіше, стверджуючи, що його кандидат не вважає членство в ЄС реалістичною метою, а приєднання до НАТО сприймає як надто провокативний для Росії крок.

Немиря завжди був прихильником НАТО і ЄС, і мені важко зрозуміти, як це уживається з повною незацікавленістю Тимошенко в інтеграції до цих структур. Слухаючи проєвропейську промову Немирі, ви ніколи не здогадалися би, що його кандидатка — Тимошенко — не підтримує членство ні в ЄС, ні в НАТО. Конфронтаційна щодо Євросоюзу позиція Тимошенко також не узгоджується з членством її партії «Батьківщина» в Європейській народній партії — найбільшій політичній групі Європейського парламенту.

Відсутність будь-яких згадок про членство в НАТО і ЄС у програмах Тимошенко й лідера Радикальної партії Олега Ляшка також суперечить голосуванню їхніх парламентських фракцій за зміни до Конституції, які закріпили прагнення України приєднатися до обох організацій. Чи означає це, що «Батьківщина» й Радикальна партія продовжують уже дискредитовану багатовекторну зовнішню політику?

Немиря заявив, що «Україна — це Європа». Також зазначив, що Україна «прагне й має право брати участь у європейському проекті» та «належить до того ж простору, що і Європа». Однак я не можу збагнути, як Україна може бути частиною «європейського проекту», якщо в передвиборчій програмі Тимошенко немає нічого про членство в НАТО і ЄС?

Під час конференції із залу пролунало запитання до всіх 5 учасників дискусії: чи підтримують їхні кандидати приєднання України до НАТО і ЄС. Представники Порошенка, Тимошенко, Гриценка й Зеленського відповіли «так», тоді як представник Бойка — «ні». Поведінка деяких українських політиків зовсім не змінюється з роками, і вони продовжують пристосовувати зміст своїх промов до очікувань аудиторії — цього разу запевняючи учасників брюссельської конференції, що їхні кандидати є «проєвропейськими» політиками.

І Заліщук, і Венедиктова описали своїх кандидатів — Гриценка й Зеленського, відповідно — як «проєвропейських». Заліщук зауважила, що Гриценко підтримує європейську і трансатлантичну інтеграцію України, яка є «безперечним вибором» країни після Євромайдану. Заліщук додала, що майбутнє України буде важливим чинником у подальшому розвитку Європи. Чому тоді Гриценко ігнорує ЄС і — що особливо дивно, зважаючи на його досвід колишнього міністра оборони — НАТО у своїй передвиборчій програмі?

І Зеленський, і Тимошенко вважають, що референдум є важливим інструментом поглиблення демократії в Україні. Однак після того, що приніс Великій Британії референдум про вихід із ЄС, використання цього механізму є щонайменше недалекоглядним. Крім того, Заліщук і Венедиктова зазначили, що їхні кандидати — якщо їх оберуть — перебуватимуть на посаді президента лише один строк. Українцям, які були присутні на конференції, було важко в це повірити.

Керівник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський поставив важливе питання, на яке українські кандидати в президенти зазвичай не звертають уваги. Виконання програм усіх кандидатів вимагатиме від президента мати значно більші повноваження, ніж є зараз. У такому разі чи підтримають вони зміну конституційної моделі на більш президентську, у якій прем'єр-міністр підпорядковувався би президентові? У чинній українській гібридній системі президент не може реалізувати своїх ініціатив без значної підтримки в парламенті (якої бракувало Вікторові Ющенку, однак яка є в Порошенка). «Громадянська позиція» Гриценка і «Слуга народу» Зеленського ніколи не мали представництва в парламенті, тоді як «Батьківщина» нині має лише 20 депутатів. Усі троє кандидатів — якщо когось із них оберуть — будуть змушені до виборів у жовтні 2019 року співпрацювати з політичними силами, представленими в чинному парламенті, де «Блок Петра Порошенка» і «Народний фронт» контролюють майже 50% місць.

Немиря заявив, що серед усіх кандидатів тільки Тимошенко підтримує запровадження парламентської системи. Однак така позиція вельми контрастує з багатьма ініціативами Тимошенко, реалізація яких потребує сильної президентської влади і відсутності серйозної опозиції в парламенті. Спілкуючись із українськими експертами після конференції, я зрозумів, що ніхто з них не вірить у спроможність Гриценка й Тимошенко досягати компромісів із парламентом.

Українські політики та їхні представники мало чого навчилися з часів Євромайдану. Вони й далі намагаються обвести українських виборців і західних спостерігачів довкола пальця, брешучи першим і кажучи другим те, що ті хочуть почути.

На конференції тільки представники Порошенка й Бойка виглядали щирими. Доповіді Павленка й Волошина відповідали програмним засадам їхніх кандидатів, засвідчивши, що Порошенко у своїй передвиборчій програмі підтримує приєднання до НАТО і ЄС, а Бойко — ні.

Джерело