Слово на захист недавніх свят

У ці дні вряди-годи можна було почути і таке: «Добре, що ті свята нарешті закінчилися — бо вже несила за столами сидіти!». Не знаю як кому, а мені ці страждання-волання неприємні.

Стає якось «невдобно» за тих, хто їх виказує на людях, зображаючи із себе ледь не останнього праведника, який біля куті і шинки начебто тільки про те й думав, як би то найшвидше взятися за лопату, молоток, вила, сокиру чи офісне перо…

Свята — це далеко не чревоугодіє. Їх придумали не для того, щоб начиняти себе, наче кишку, і заливати очі перваком чи шампанським. Придивіться, як чекають празників наші поважні батьки! Якою світлістю наповнюються їхні обличчя, коли у хату з колядою входять діти, онуки, засіваючи господу зерном. І коли її стіни зволожує благодатна освячена вода, додаючи на Новий рік кріпкості ґаздам та їхній оселі. Скільки радості у домівці від зустрічей з рідними, яких дуже часто спроможні зібрати воєдино саме ці свята! Як багато при такій нагоді згадається, намріється…

Комусь, може, справді стає нудно від надлишку святкового їства. Але навіщо, панове, його так немилосердно поглинати? Гарно відпочити можна за іншим заняттям. Як співається у відомій пісні, «пригости мене розмовою». На таких празниках не повинно бути місця для ділових бесід, а тим більше — пересудів, обмовлянь. Має литися тиха, спокійна, без високих нот оповідь про щось сокровенне, добре, приємне — у кожного воно знайдеться для близьких людей. Вони, власне, цього так чекають.

Зустрічі за святковим столом мають особливу магію. Вона не вивітрюється з плином часу. Щирі, талановиті люди вміють старі наші празники гарно осучаснити, додавши до традиційних на них побажань дрібку актуального, серйозного, гострого, іронічного, жартівливого — але завжди оптимістичного. Як це окрилює! Додає духу до тієї ж праці, за яку дехто на публіку побивається біля переповнених столів!

Вкотре переконався у цьому, ставши мимовільним свідком маланкування, з яким обходили-об'їздили багато галицьких домівок працівники Миколаївського районного відділу культури. Самодіяльні артисти своїм виступом з вкрапленням пародійних переспівів з репертуару «Казки», DZIDZIO наче всипали у хату повні пригорщі різдвяного настрою. Завершили «Многими літами!», подалися до іншої хати, а у попередній свято ще довго не минається. Навіть якби столи не були такими багатими!

Залишаймо місце для свят. Уміймо їх святкувати. Тоді і до нової праці легко буде приступати.