BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Храм, у якому разом з живими моляться сотні святих

У Бориславі, що на Львівщині, є унікальна церква святої Анни, яка давно стала місцем особливої молитви та паломництва. У цій святині зберігаються мощі понад 700 християнських святих

Мощовик з частинками нетлінних останків 12 апостолів. Фото авторки
Мощовик з частинками нетлінних останків 12 апостолів. Фото авторки

Після молитви у Пантеоні героїв, у якій взяла участь група туристів зі Львова, наш автобус зі села Новошичі взяв курс на Борислав. Бо саме у цьому місті є унікальна церква святої Анни. Сюди приїжджають прочани з різних куточків України і навіть з-за кордону, щоб помолитися перед реліквіями, попросити заступництва та відчути духовну підтримку. За словами священника Романа Василіва, який провів для нашої групи цікаву екскурсію, храм поступово перетворюється на один із найбільших центрів паломництва в Україні.

Храм, який сьогодні відомий як церква святої Анни, має понад столітню історію. Він був збудований на початку ХХ століття, коли Борислав переживав справжній економічний підйом завдяки розвитку нафтової промисловості. У ті часи місто було одним із найбільших центрів видобутку нафти в Європі, і сюди приїжджали працювати люди з різних регіонів. Саме вони — робітники та місцеві мешканці — стали головними меценатами будівництва храму. Споруду звели у неоготичному стилі з червоної цегли, що надає їй особливої величності та вирізняє серед інших сакральних будівель регіону.

Спершу це був римо-католицький костел. Складну історію, як і багатьом іншим в Україні, довелося пережити і цій святині. З 1946 по 1963 роки римо-католицький костел став православним храмом. А у 1963 на церкві святої Анни тодішня совєцька влада повісила висячий «амбарний» замок. Головний вівтар та інші речі було вивезено зі святині, бо її перетворили на… склад солі. Усе робили можновладці з метою знищення храму. Згодом церква стала меблевим магазином. Пізніше — похоронним бюро і, врешті, Краєзнавчим музеєм. 26 років мешканці Борислава оббивали пороги різних владних інстанцій. І лише у 1989 році у храмі розпочали відновлювальні роботи.

Після історичних змін ХХ століття храм перейшов до Української греко-католицької церкви і згодом отримав назву на честь святої Анни.

Сьогодні будівля не лише служить місцем богослужінь, а й є важливою історичною пам’яткою міста.

Головною особливістю храму є колекція мощей святих — одна з найбільших в Україні. У спеціальних релікваріях тут зберігаються частинки мощей понад 700 святих різних епох: від перших християнських мучеників до святих новітнього часу — апостоли, святителі, монахи, мученики та праведники, яких вшановують у різних християнських традиціях.

Цей храм не схожий на жоден інший. Окрім ікон, по обидва боки — безліч невеликих дерев’яних мощовиків. На кожному — зображення святого, ім'я та капсула з його нетлінними останками (манюсінькими частинками кісток, нігтів, волоссям, краплинами крові). На багатьох мощовиках зазначено покровительство святого і прохання, які в нього найкраще вимолювати. Церква об'єднала останки провідників Божих багатьох народів світу та віросповідань (православ'я, католицизму) — від найдавніших цивілізацій до сьогодення.

За словами отця Романа, тут кожна реліквія має свою історію і символізує зв’язок поколінь віруючих. «Це не просто музей реліквій. Це місце живої молитви. Ми віримо, що святі — це наші небесні заступники. Коли люди приходять сюди, вони моляться разом із сотнями святих», — каже отець Роман.

За його словами, часто паломники розповідають про особливі духовні переживання після молитви біля мощей. «Люди приходять із різними проблемами: хтось просить здоров’я, хтось миру для родини, хтось сили пережити складні часи. І багато хто повертається сюди знову — вже з подякою, — каже священник. — Кожен, хто приходить до храму, знаходить тут щось своє: тишу, молитву, відповіді на запитання або просто відчуття Божої присутності».

Отець Роман
Отець Роман

Для прочан тут щодня проводять екскурсії храмом, розповідають про історію святинь та організовують спільні молитви. Головна мета таких зустрічей — не лише знайомство з реліквіями, а передусім духовне відновлення людини…

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-тур» за організацію змістовної і пізнавальної подорожі.